Найхимерніше вбрання катеринославців наприкінці XIX – на початку XX століття

Недарма моду називають найвередливішою пані у світі, іноді вона підносить на хвилі популярності настільки дивовижні сукні, капелюшки та взуття, що залишається лише дивуватися як таке можна носити. Протягом століть модні тенденції переходили з однієї країни до іншої з трансформаціями та без них. Хоча й не всі приживалися. Наприклад, в епоху королеви Вікторії в Англії була мода на зелені кольори, а унікальний смарагдовий відтінок забезпечував лише одяг, фарбований з миш’яком. Чимало жінок гинули після ношення такого вбрання, але все одно носили. Або туфлі “Crakows” з довжелезними носами, схожі на взуття Маленького Мука, в таких майже неможливо було ходити. Але дами все одно ходили. Далі на dnepryanka.

Ці винаходи XIX століття не прижилися на теренах тодішньої Російської імперії, до складу якої входила Україна. А от французькі турнюри шляхетні пані швидко уподобали й почали копіювати, хоча виглядали такі сукні досить химерно й навіть смішно. Але на що лише не здатні жінки, щоб почуватися модними дамами! Катеринослав наприкінці XIX – на початку XX століття був великим губернським центром, де вистачало забезпечених і багатих людей. А відтак у гонитві за модою жінки у таких родинах грошей не шкодували.

Загадкові жіночі турнюри

Турнюр – дротяний каркас або конструкція з подушок, які ховали під спідницею, щоб забезпечити тонку талію й великі сідниці. Тонку талію формували корсетами, які стягували грудину так, що важко було дихати. І щоб не втратити свідомість, жінки постійно носили ароматизовані носові хусточки. Іноді конструкції робили настільки пишними, що дами не могли навіть увійти у двері, не зім’явши сукні. Таке вбрання носили дівчатка вже з 12 років, їм підкладали маленькі подушечки, щоб не травмувати каркасом шкіру й тендітні кістки.

Але не тільки популярна конструкція XIX століття додавала проблем жінкам. Через корсети та накладні подушки випрати таку сукню було неможливо. Тому речі лише чистили бензином, спиртом або оцтом, запах поту ховали за літрами парфумів. Одягти турнюр дозволялося етикетом не більше 5-6 разів, потім одяг належало віддавати бідним родичкам. Щоб сукня з турнюром витримала ці декілька разів, одягали бавовняну спідню білизну, яку можна було прати. Але все одно дами змушені були постійно замовляти нові сукні з турнюром. Кожна багата жінка мала тримати у гардеробі декілька моделей, бо прийти на бал або вечірку кілька разів поспіль в одному вбранні вважалося непристойним. Тож не дивно, що всі ательє Катеринослава (а тільки у центрі їх налічувалося 15) були завантажені роботою. Та й створення сукні з турнюром потребувало багато часу, тому до черги записувалися заздалегідь.

Капелюшки з тваринами

Загальне захоплення таксидермією стартувало у другій половині 19 століття. Все почалося з вікторіанської Англії, де модні журнали активно пропагували капелюшки з опудалами птахів та звірят. Мовляв, такий аксесуар чудово доповнює сукні з турнюрами. До Катеринослава ця мода дійшла у 1850 році, химерні капелюшки з опудалами птахів почали масово з’являтися на вулицях. Найчастіше використовували для аксесуарів тіла папуг, хоча й іншими пташками замовниці не гребували. Опудальники навіть фарбували фігурки у різні кольори.

Такі прояви моди викликали неабияке обурення з боку багатьох катеринославців, у газетах постійно спалахували дискусії. Щоправда, мешканки Катеринослава обмежувалися тільки пташками, тоді як у Європі мостили на капелюшки опудала котів, ящірок, півнів. Активно скуповували фігурки екзотичних тварин, які завозили великими партіями з інших країн. Ще голови птахів використовували для виготовлення декоративних брошок та шпильок. Тому не дивно, що винищення рідкісних видів птахів і тварин у ті часи набрало варварських темпів. 

Хлопчики у сукенках

На багатьох дореволюційних світлинах, зроблених в ательє, можна побачити малюків віком від року до трьох в оригінальних сукенках. Але не всі вони були дівчатками. У XIX – на початку XX століття всіх діточок віком до 4-5 років одягали в сукенки з оборками. І нікого це не дивувало. Бо вважалося, що штанці сковують рухи малюка, та й відвідувати туалет хлопчикам у спідничках та сукенках набагато простіше. У селянських та робітничих родинах хлоп’ята бігали у довгих сорочках. Заміняли сукню на штанці, коли хлопчику виповнювалося хоча б 3 роки. Хоча траплялося, що ходили так і до 7 років, все залежало від родини.   

Існували й неписані правила: доки хлопчиком опікується мати, він одягається як дівчинка. А коли переходить під опіку батька, братів або гувернера, тоді вже має право на штанці. У деяких родинах у цей день влаштовували невеличке свято, запрошували хрещених батьків, які дарували хлопчині його перші власні штани. Але яких би поглядів не дотримувалася сім’я, сини старші за 8 років сукенки вже не носили.

Оригінальні егрети

Так називали прикраси для жіночих зачісок у вигляді шпильок, вирізнялися вони великим навершям з пір’я або прикрашених коштовним камінням гілочок. Останні трохи нагадували зірку, мабуть, з такої красуні писав Пушкін свою Царівну-Либідь, у якої “во лбу звезда горит”. Наприкінці XIX століття наймоднішими стали прикраси у формі пів місяця, який прикрашав статую Артеміди. А з чарівною та спритною богинею греків асоціювали себе чимало гарних дівчат Катеринослава. 

Такі прикраси вдало доповнювали турнюри, бо великі форми внизу вимагали візуально зробити постать вищою. З цією ж метою ввели у моду високі конусоподібні капелюшки, прикрашені квітами та пір’ям. Небагаті дівчата замовляли егрети з брошок, до яких кріпили пір’їнки. Виглядали такі дами трохи дивно, але оригінально. 

Ця химерна мода…

Дизайнери та модельєри XXI століття вміють здивувати ще більше. Покази мод нагадують скоріше фантазійні шоу, де демонструється вбрання, для якого у повсякденному житті немає місця. Капелюх у вигляді стільця та сукня – кавовий столик від дизайнерки Вів’єн Вествуд. Або сукня у вигляді обгортки від шоколаду дизайнера Джеремі Скотта. Майже прозорі сукні від Дому Maison Margiela, які нагадують дві величезні повітряні кулі, поєднані на талії гумовим поясом. Але на вона й мода, щоб дивувати неймовірними дизайнерськими ідеями. А вже де і коли такі вироби демонструвати у повсякденному житті – вже справа чарівних леді, які захоплюються віяннями моди.