Ім’я першої бізнеследі та найзаможнішої підприємниці Таврії, меценатки Софії Фальц-Фейн із Катеринослава, несправедливо стерли з пам’яті у роки радянської історіографії. Хоча ця жінка була щедрою благодійницею, опікувалася школами й народною освітою, а коли змінилася влада, вважала, що не є ворогом більшовиків. Однак самі більшовики думали інакше. Пані Софія загинула від рук розлючених червоноармійців у 1919 році. Цю подію згодом радянські газети подали як “позитивний приклад революційних настроїв у Таврії”. Баронеса увійшла до історії як залізна бізнеследі початку XX століття, про що ми вже писали. А от про її історію кохання, гідну окремого роману, варто згадати окремо. Далі на dnepryanka.
Жорстока стріла Амура
Софія Кнауф народилася у Катеринославі у 1835 році у родині німецьких колоністів, які оселилися на півдні України ще у XVIII столітті. Її предки належали до тих переселенців, які власною працею перетворювали степи на квітучі господарства. Коли вони лише облаштовувалися у місті на Дніпрі, на південь України прибув пан Йохан Фейн. Розповідали, ніби він приїхав лише з однією парою чобіт, але його син Фрідріх вже став одним із найбагатших людей Російської імперії: мав велике вівчарське господарство, кінний завод, маєтки у селі Преображенське.
Старший син, барон Едуард Фальц-Фейн, успадкував і багатство, і підприємницький талант. Коли настав час одружуватися, він вирушив із батьком і братом Густавом до Катеринослава – міста, де мешкала численна німецька громада. Їхній приїзд викликав неабиякий ажіотаж: родини поспіхом готували дочок до знайомства з багатими нареченими. Однак доля вирішила по-своєму. Едуард одразу звернув увагу на сімнадцятирічну Софію Кнауф – доньку заможного купця, розумну, вродливу й освічену дівчину, яка вільно володіла кількома мовами, співала й грала на фортепіано.
Між обов’язком і серцем
Аж раптом сталося несподіване: у Софію закохався молодший брат Едуарда – Густав. І, що найголовніше, почуття було взаємним. Софія не приховувала свого вибору й чесно повідомила про нього. Кожен із братів попросив у старого Кнауфа руки доньки. Старий розгубився й сказав, щоб наречені розбиралися самі. Повернення братів додому було похмурим, а розмова з батьком, Фрідріхом Фальц-Фейном, перетворилася на справжню драматичну сцену. Той навіть не розглядав можливості, щоб Густав одружився раніше, ніж старший брат, бо на ті часи це дорівнювало соціальному злочину.
Хоча Густав і Софія були готові чекати, поки Едуард знайде іншу наречену, Фрідріх Фальц-Фейн не став морочитися й поїхав до Катеринослава, де все владнав так, щоб саме Едуард одружився з Софією. Головним козирем став солідний посаг родини Кнауф, який старший син планував пустити на розвиток справи. Для досвідченого бізнесмена Фрідріха Фальц-Фейна це було набагато важливішим за почуття молодих. Тому Густав мусив поступитися Софією на користь старшого брата.
Нещасливе подружнє життя
Після весілля Софія сумлінно виконувала обов’язки вірної дружини: виховувала дітей, опікувалася їхнім навчанням і господарством. Але почуттів у родині не було. Скупий і практичний Едуард навіть при величезних доходах змушував молодших дітей носити старий одяг старших, вимагав від дружини економити на харчуванні, опаленні та освітленні. До Софії не мав ані ніжності, ані кохання, а може, й зовсім не прагнув цього. Його головною любов’ю стало господарство, успадковане від батька, й ніяка пристрасть не могла з ним зрівнятися.
Зразкове господарство старшого Фальц-Фейна швидко стало легендою. Його постійна робота над селекцією овець і покращенням якості вовни принесла неймовірний результат. Щороку вовна підприємств Фальц-Фейн здобувала золоті медалі на міжнародних виставках, навіть на престижному щорічному форумі вівчарів у Лондоні. Підприємець не обмежувався вівчарством, опікувався також садівництвом, птахівництвом, налагодив продаж домашньої птиці по всій країні. Щорічний дохід родини складав майже три мільйони карбованців золотом. Цікаво, що скупість у витратах родини поєднувалася у пана Едуарда з щедрою благодійністю – до 40 000 карбованців на рік. Не дивно, що на кожних виборах його обирали гласним земства – спочатку Дніпровського повіту, потім – Таврійської губернії.
Новий шлях до щастя
Жвава, іронічна й освічена Софія Богданівна, яка звикла бути у центрі уваги катеринославського товариства, витримала таке подружнє життя аж 14 років. Але врешті-решт терпець урвався. Жінка покинула все й подалася до Відня, де жив тоді Густав Фальц-Фейн. Всі ці роки продовжувала кохати його, та й чоловік теж зберігав вірність, навіть не одружився. Осуд людей вони проігнорували й невдовзі після зустрічі вирушили у подорож Європою. Цей випадок став величезною ганьбою для родини, відомої в ділових колах усього світу.
Але скандал проігнорували не лише Софія та Густав, а й Едуард. Він просто відійшов від справ, все рідше з’являвся у родинному маєтку у Преображенському. Натомість туди після подорожі перебралися Густав і Софія. Таке дивне подружнє життя “майже утрьох” викликало нову хвилю чуток. Та тільки народ вгамувався, спалахнув новий скандал. У 1883 році Фрідріх Фальц-Фейн несподівано помер, хоча йому виповнилося лише 44. Одразу ж почали ширитися чутки, ніби барона отруїли дружина та молодший брат. Однак закоханим пощастило: наклепи зупинив заповіт Едуарда, за яким барон віддав дружину й дітей саме під опіку Густава. Коли минув термін жалоби, закохані, нарешті, одружилися.
Діти, палац і тіні втрат
Коханий чоловік побудував для Софії у Преображенському справжній архітектурний шедевр – палац із білого мармуру на 60 кімнат. У маєтку зупинялися відомі й шановані гості, серед друзів родини був і відомий художник Іван Айвазовський. Йому навіть виділили окрему кімнату-студію, де той писав картини, які згодом прикрашали володіння Фальц-Фейн. Та насолоджуватися родинним щастям Софії випало недовго.
Через 7 років подружнього життя пішов у засвіти пан Густав, залишивши коханій дружині величезне господарство. Жінка овдовіла у 1890 році, коли їй вже виповнилося 55. Але попри сильне горе та скорботу, змусила себе взятися за справу, щоб не втратити торгівельну імперію, збудовану паном Густавом. А ще – на згадку про нього та заради майбутнього дітей. І досягла видатних успіхів. Підприємці тих часів жартома порівнювали пані Софію з царем Мідасом, який перетворював на золото все, до чого торкався.
“Золота рибка” Таврії
Протягом кількох років свого керування баронеса збільшила поголів’я овець, розвинула птахівництво, відкрила винний завод у Преображенському, цукеркову фабрику у Дофіно (сучасне село Роздольне) та один із найбільших консервних заводів в Одесі. Емблемою продукції обрала золоту рибку на велосипеді. Відтоді це зображення стало своєрідним символом самої Софії – енергійної, невтомної, сповненої руху, тому й називали її “Золотою рибкою”.
Маєтки баронеси розташовувалися поблизу Чорного моря, і Софія особисто об’їжджала узбережжя, шукаючи ідеальне місце для будівництва власного порту. Таке знайшлося на острові у Каркінітській затоці, де завдяки гарячому джерелу море не замерзало навіть узимку. Баронеса наказала з’єднати острів із материком через насип, так у 1897 році з’явився новий порт під назвою “Хорли”. Дуже швидко він став перлиною Таврії, а пані Софія отримувала величезні прибутки від торгівельних рейсів протягом року.
Місцева Катерина Друга
Фото: порт Хорли
Робітникам у порту Хорли вона платила щедро – 1-1,5 карбованця на день, тоді як в інших люди отримували 25–30 копійок. Софія Богданівна за кілька років перетворила місцевість на квітуче селище: вздовж вулиць висаджували екзотичні рослини, у ставках плавали лебеді, над охайними будинками вечорами спалахували ліхтарі. У Хорлах працювали училище, готелі, безплатна їдальня, бальний зал, кінотеатр, устрицевий завод, млин і метеостанція. Проклали навіть телеграфну лінію й відкрили власний монетний двір.
Баронеса всіляко заохочувала створення нових сімей у Хорлах: для молодят власноруч шила весільні сукні, для дітей відкривала безплатні гімназійні класи, а здібним учням оплачувала подальше навчання. А щоб збільшити обсяги торгівлі, планувала ще й прокласти залізницю, яка б з’єднала Хорли з державною залізницею. Місцеві мешканці шанобливо називали її “Катериною Другою” – за масштабність задумів і силу характеру. Але реалізувати плани “залізній леді” не судилося.
Останні дні Софії Фальц-Фейн
У 1919 році до селища прийшли більшовики. Софії Богданівні на той час вже виповнилося 84 роки, хоча вона залишалася енергійною й діяльною. Виїхати за кордон із дітьми відмовилася, бо була переконана: їй не заподіють шкоди люди, яким зробила стільки добра. Однак представники нової влади вбачали у ній лютого ворога. Стару баронесу застрелили червоноармійці як “злу пані, яка пила кров із простих людей”. Софію Фальц-Фейн поховали мешканці Хорлів на місцевому цвинтарі – зі священником, хресною ходою, величезною кількістю квітів, якими встеляли дорогу до її могили.
Кохання, яке визначило життя
Так, Софія Фальц-Фейн була жінкою великої сили та непохитної волі, але саме кохання визначило її долю. Вона навчилася слухати серце, йти за ним, навіть коли весь світ диктував свої правила. Її почуття до Густава було щирим і безкомпромісним, без страху та заздрості. Разом вони створили свій маленький всесвіт: палац у Преображенському, затишні мистецькі вечори, турбота про родину та людей навколо. Пані Софія на собі відчула, як справжнє кохання не лише гріє серце, а й дає силу змінювати світ.
Після втрати коханого чоловіка це почуття залишалося з нею у спогадах, рішеннях та вчинках, які й перетворили Хорли на квітучий порт і поселення, а її життя – на історію вірності, ніжності та сили. І, можливо, саме ця здатність віддано кохати й робить постать Софії Фальц-Фейн такою живою навіть через століття. Бо історія пам’ятає не лише її палаци та підприємства, а й серце, яке сміливо обирало шлях до щастя, навіть коли він був складним, незручним і вимагав неабиякої відваги.
Джерела:
- https://kp.ua/politics/587576-ukraynskaia-ekateryna-vtoraia-pochty-postroyla-kommunyzm-v-poselke-u-chernoho-moria
- https://24tv.ua/business/ru/kto-takaja-sofija-falc-fejn-kto-iz-zhenshhin-v-ukraine-stal-zhenshhinoj-predprinimatelnicej-v-19-veke-biznes_n2923190
- https://ukraina.ru/20210807/1032014168.html
- https://herson.depo.ua/rus/herson/khersonski-istorii-kokhannya-lavrenov-sofiya-pototska-faltsfeyni-zankovetska-202202141424252
- https://artkavun.kherson.ua/sofya-falts-feyn—lyubov-i-dengi.htm
- https://www.obozrevatel.com/novosti-obschestvo/baron-fon-falts-fejn-vsyu-zhizn-skuchal-po-hersonskim-stepyam-neveroyatnaya-istoriya-zhizni-metsenata.htm