Свято “літнього” Миколая, яке православні та греко-католики відзначають 22 травня (9 травня за старим стилем), є одним з найулюбленіших весняних релігійних свят. Воно присвячене перенесенню мощей одного з найбільш шанованих святих – Миколая Чудотворця. У цей день люди не лише йдуть до церкви, але й вітають один одного, бажаючи миру та добра. Знайти З Днем Святого Миколая Чудотворця літнього — гарні привітання у листівках, віршах та прозі завжди можна, щоб поділитися радістю з близькими. Але яка історія стоїть за цим святом і яких традицій дотримувалися наші предки у цей день? Далі на dnepryanka.
Чому Миколая святкують двічі? Історія перенесення мощей
Багато хто звик до святкування Дня Святого Миколая взимку, 19 грудня, коли діти знаходять подарунки під подушками. Це свято приурочене до дня Успіння (смерті) святого. “Літній” же Миколай, 22 травня, має зовсім інше історичне підґрунтя. Ця дата пов’язана з подіями XI століття. У 1087 році, коли місто Міри в Лікії (на території сучасної Туреччини), де спочивали мощі святого, опинилося під загрозою осквернення через напади турків-сельджуків, італійські купці з міста Барі вирішили врятувати реліквію. Вони таємно вивезли мощі Святого Миколая і 9 травня (за тодішнім календарем) урочисто доставили їх до свого рідного міста Барі, де вони покояться і донині у спеціально збудованій базиліці. Свято перенесення мощей швидко поширилося, особливо у Східній Європі, де Миколай Чудотворець користувався неймовірною повагою.
“Теплий” Миколай та покровительство землеробам
У народній свідомості Святий Миколай Чудотворець тісно пов’язаний не лише з допомогою морякам, мандрівникам та дітям, але й з опікою над сільським господарством. “Літній” Миколай, який припадав на розпал весни, був особливо важливим для селян. Його називали “теплим” або “травневим”, і він знаменував собою остаточний прихід тепла та початок активних польових робіт. У цей день часто проводили перші весняні вигони худоби на пасовища. Це був урочистий момент: тварин окроплювали святою водою, читали молитви, щоб захистити їх від хвороб, хижаків та злих духів на все літо. Святий Миколай вважався захисником врожаю, і до нього зверталися з молитвами про гарну погоду та родючість землі.
Народні традиції та обряди на “літнього” Миколая
Особливе місце у святкуванні 22 травня займали коні, адже святий також вважався їхнім покровителем. Власники коней у цей день давали їм відпочинок, добре годували, виводили на освячення до церкви. У деяких регіонах влаштовували навіть кінні перегони та ярмарки. Також на “літнього” Миколая було заведено освячувати воду в криницях, оскільки вважалося, що вона набуває цілющої сили. Цією водою вмивалися для здоров’я та краси. Господині пекли спеціальне обрядове печиво, готували святковий обід та запрошували в гості родичів та сусідів, щоб разом відзначити свято і попросити у святого заступництва. Молодь влаштовувала гуляння, оскільки весна була часом не лише праці, але й пробудження природи та нових надій.
Прикмети та вірування 22 травня
Як і будь-яке велике народно-церковне свято, “літній” Миколай мав чимало прикмет, пов’язаних з погодою та майбутнім врожаєм. Найвідоміша приказка: “Прийшов Миколай – коней випасай”. Також казали: “До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки”. Дощ у цей день вважався надзвичайно добрим знаком. “Якщо на Миколу літнього піде дощ, то буде рясний врожай”, “На Миколу дощ – принесе хліба повний віз”. Наявність рясної роси зранку також віщувала багатий рік. Грім вночі на Миколая теж вважався добрим знаком, що обіцяв стабільну погоду для росту зернових. Ці вірування показують, наскільки важливою була ця дата для аграрного календаря наших предків.
Таким чином, свято “літнього” Миколая 22 травня – це гармонійне поєднання глибокої християнської історії про порятунок святині та давніх народних традицій, пов’язаних із циклами природи. Це день надії, праці та віри у заступництво Святого Миколая Чудотворця, який і сьогодні залишається одним з найближчих та найулюбленіших святих для українців.