Кінематограф має дивовижну здатність зберігати час, емоції та місця такими, якими вони були у момент зйомки. Ми звикли переглядати улюблені стрічки, щоб повернутися в атмосферу затишку та безтурботності, часто не замислюючись над тим, що локації з екрана існують у реальному житті. Для багатьох глядачів будинок головних героїв популярного телесеріалу став саме таким символом простого родинного щастя. Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну перетворило ці теплі спогади на болючу рану. Село, де знімали серіал «Свати», повністю зруйноване російськими окупантами. Ця новина стала шоком не лише для шанувальників серіалу, але й для всіх, хто усвідомлює масштаби руйнувань, які несе «рускій мір» на українську землю. Далі на dnepryanka.
Горенка: від знімального майданчика до епіцентру боїв
Село Горенка, розташоване у Бучанському районі Київської області, довгі роки було тихим, мальовничим передмістям столиці. Саме тут, серед зелених садів та приватних садиб, кінематографісти знайшли ідеальну локацію для втілення образу родинного гнізда. Будинок, який став центральним місцем подій у серіалі, не був декорацією. Це був справжній житловий дім місцевої родини, яка гостинно надала його для зйомок. Глядачі запам’ятали його затишним, з доглянутим подвір’ям, альтанкою та тими самими воротами, через які постійно входили герої комедії.
Проте весна 2022 року назавжди змінила обличчя цього населеного пункту. Горенка, разом із сусідніми Мощуном та Ірпенем, опинилася на лінії вогню, ставши щитом на шляху російських військ до Києва. Окупанти, не маючи змоги прорвати оборону, застосовували тактику випаленої землі. Артилерійські обстріли, авіаудари та мінометний вогонь перетворили квітуче село на згарище. Той самий будинок, який асоціювався зі сміхом і родинними посиденьками, зазнав нищівних ударів. Від нього залишилися лише обгорілі стіни та купа цегли, а довколишній ландшафт тепер нагадує кадри з постапокаліптичного фільму, тільки це — страшна реальність.
Символізм руйнування: кінець ілюзії «дружби»
Знищення локації, де знімали серіал, що роками транслювався як в Україні, так і в Росії, має глибокий, хоч і трагічний символізм. Сюжет стрічки будувався навколо ідеї порозуміння між людьми з різним менталітетом, навколо родинних зв’язків, що долають будь-які кордони. Реальні дії російської армії показали справжнє ставлення «сусідів». Зруйнувавши будинок, вони фактично знищили і ту ілюзорну картинку «братства», яку роками намагалися нав’язати через спільний медіапростір.
Особливого цинізму ситуації додає реакція деяких акторів серіалу, які відкрито підтримали агресію або обрали мовчання. Поки їхні колишні колеги ховалися у бомбосховищах, а локація, що принесла їм славу, палала у вогні від російських снарядів, вони продовжували виступати перед окупантами. Це стало остаточною крапкою для багатьох українців у сприйнятті цього культурного продукту. Руїни в Горенці стали пам’ятником не кінематографу, а зраді та жорстокості.
Масштаби трагедії Київщини
Важливо розуміти, що історія з будинком зі «Сватів» — це лише один, хоч і медійний, епізод у величезній трагедії Київської області. Російські війська цілеспрямовано нищили цивільну інфраструктуру. У Горенці, за оцінками ООН та місцевої влади, було пошкоджено або зруйновано до 80% будівель. Це школи, магазини, церкви та сотні приватних будинків, де жили звичайні люди, які не мали жодного стосунку до кіно.
Люди, які поверталися у звільнене село, застали жахливу картину: вирви від бомб на городах, спалені автомобілі та руїни замість домівок, які будувалися роками. Відновлення таких населених пунктів вимагає колосальних ресурсів та часу. І хоча стіни можна відбудувати, атмосферу безтурботного минулого повернути вже неможливо. Кожен куточок цієї землі тепер просякнутий болем і пам’яттю про дні, коли тут вирішувалася доля столиці.
Пам’ять проти забуття
Сьогодні руїни будинку в Горенці привертають увагу журналістів та документалістів. Вони слугують наочним доказом воєнних злочинів. Це місце більше не викликає усмішку від спогадів про комічні сцени. Тепер це місце скорботи та мовчазний свідок того, що війна не обирає цілей.
Зафіксувати ці руйнування вкрай важливо для історії. Кожен спалений дім, кожна розбита вулиця — це доказ у майбутніх судах проти агресора. А для культурної спільноти це урок: мистецтво не може бути поза політикою, коли ракети летять у ті самі місця, де вчора лунала команда «Мотор!». Горенка вижила, але її шрами залишаться назавжди, нагадуючи про ціну, яку Україна платить за свою свободу та право на існування.