Дніпрянки і домашнє насильство: що робити

Кожна жінка, за рідким виключенням, мріє створити сім’ю. І це нормальне, з точки зору  фізіології  і психології, бажання. В мріях сім’я малюється раєм, де панує любов, достаток і злагода. Процес залицяння, безтурботних побачень частіше підтверджує сподівання. Але реальне сімейне життя на тлі матеріальних труднощів, додаткового фізичного навантаження, безкінечної домашньої роботи, яка не помітна, але забирає багато часу і сил, втомлюваності і стресів може перетворити сімейне життя в пекло. Якщо пара не знайде оптимально комфортної форми сумісного спілкування, не навчиться проговорювати проблеми і разом шукати рішень, то конфліктність і  стресовість  будуть поглиблюватись. Бувають не  часті  випадки, коли в сім’ї лідирує жінка і вона тисне на чоловіка. Але частіше сильна стать використовує саме свою фізичну силу  в конфліктних ситуаціях, пише dnepryanka.info.

Психологи говорять, що коли це сталось одного разу і дружина стерпіла, то як правило, ситуація повторюється. 

Публічне насильство 

У Дніпрі минулого року стався  публічний випадок насильства: чоловік на вулиці побив співмешканку. Перехожі зняли це на відео і виставили в соцмережах. Поліція знайшла кривдника і відкрила кримінальну справу, але жінка заявила, що вона просто впала.  

Що таке домашнє насильство

Згідно конвенції Ради Європи про запобігання насильству  стосовно жінок, домашнє насильство означає всі види фізичного, психологічного, сексуального і навіть матеріального насильства. Це стосується як сімейних пар так і співмешканців, колишніх партнерів. 

Чому жертви мовчать?

Часто жінки не зізнаються в домашньому насильстві, бо мають малих дітей, нікуди піти жити, або бояться ще більшої агресії чоловіка. Тому не звертаються в відповідні служби і приховують навіть від близьких  друзів, чи знайомих про справжню ситуацію в сім’ї. Інколи  жінки плекають надію, що все минеться, що вони самі справляться з ситуацією. Але найчастіше причина мовчання – це економічна залежність від чоловіків. 

Наше суспільство занадто толерантно ставиться до насильства в сім’ях, вважаючи, що в чужій сім’ї самі розберуться. Але в розвинутих країнах, де працюють закони, повз прояву агресії люди не проходять, зразу викликають поліцію. У нас же  латентне, тобто приховане насильство значно поширеніше, ніж кількість звернень за допомогою.  

Діти в  сім’ях з домашнім насильством  

Жертвами насильства стають діти, навіть якщо їх фізично не карали, а вони просто спостерігають за тим, що відбувається між батьками. Сім’я для дитини – це база, опора , в якій формується її майбутнє сприйняття життя. І коли ця база розвалюється на її очах, дитина втрачає впевненість в собі. Такі діти теж потребують психологічної допомоги і реабілітації, тому що дитячі страхи можуть перерости в дорослі фобії. Дівчинка, яка росте в такій сім’ї, або зовсім не прагнутиме створити свою сім’ю, або буде готова сама стати жертвою, за прикладом своєї матері. 

Притулки для жінок та дітей

У Дніпрі є декілька притулків для жінок та дітей, що потерпіли від насильства. Вони можуть проживати там до року. 

Ініціаторка створення мережі адвокації  жінок та дітей, постраждалих від домашнього  насильства, голова ГО «Пані  патронеса» у Дніпрі Анна Карпеченкова в одному з інтерв’ю розповіла, що з  початком карантину різко збільшилась кількість випадків домашнього насильства.

 Причому до жінок різного віку. Найбільш вразлива категорія – це матері маленьких дітей та  вагітні. Ці жінки економічно не захищені. В них немає можливості звернутись до установ з платними послугами, мова йде про адвокатів, психологів. Постраждалі від домашнього насильства потребують великого переліку послуг, реабілітації, щоб повернутись до нормального життя. Такі постраждалі звертаються до державних установ, громадських діячів , благодійних фондів. Бувають звернення з дуже тяжкими наслідками.

Тому декілька громадських і благодійних організацій Дніпра  об’єднались у  мережу «Пані патронеса», щоб надати весь перелік послуг постраждалим жінкам такої вразливої  категорії. 

У нашому місті вже є певні успішні проекти в цій царині. Але немає, наприклад, кризової кімнати, в  яку можна терміново поселити постраждалу. Це може інколи просто зберегти жінці  життя. В притулку для жінок не відрегульована процедура медичного обстеження, яка займає декілька днів. А ці дні можуть стати критичними в ситуації з постраждалою, яка не може повернутись додому. 

В багатьох містах України є окремі громадські організації, що ініціюють роботу в цьому напрямку. Але таке комплексне об’єднання, де надаються різні  послуги , адвокатські, психологічні, соціального супроводу, проживання, є лише у Дніпрі в мережі «Пані патронеса».

 Пані патронеса – це жінка, яка є фаховою  і здійснює соціальний супровід. Вона з’ясовує проблеми постраждалої, ніколи не осуджує, приймає ситуацію і веде постраждалу поетапно до реабілітації. Таких працівниць у нас дуже мало. Але їх робота найважливіша в період, коли жінка вибирається зі складної ситуації. 

Є випадки, коли постраждала не наважується звернутись за допомогою, але звертаються знайомі, чи сусіди. Таких ще мало, але це вже хороший знак. 

А. Карпеченкова наголошує,що допомога постраждалій надається на принципах добровільності. Якщо жінка відмовляється від цієї допомоги – вона має на це право. Якщо жінка не хоче отримати допомогу, то ніхто її не може примусити.

Але питання в тому, чому не хоче. Тут знову толерантність, культура суспільства. Багато людей засуджують жінок,що звернулись за допомогою. Навіть родичі і знайомі. 

Але коли страждає дитина, то тут має бути реагування від відповідних структур. Тому що дитина знаходиться під захистом держави. 

У Дніпрі з  2019 року працюють мобільні групи «Поліна»  з протидії домашньому насильству . За добу приходить близько тридцяти викликів . Групи швидко реагують, виїжджають на виклик, складаються протоколи, надається допомога постраждалим, виносяться термінові обмежувальні приписи.

Об’єднання «Пані патронеса» ефективно співпрацює з поліцією в цьому напрямку. За законодавством громадяни, що вчинили насильство, несуть покарання в вигляді громадських робіт, арешту до шести місяців,  може бути обмеження волі до 5 років і позбавлення волі до 2 років. 

 Найголовніше – не мовчати,не боятись просити про допомогу. 

Центр допомоги постраждалим  від домашнього насильства у Дніпрі 099 632 77 01

«Гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. 0-800-500-335, або з мобільного 116-123.