На Дніпропетровщині краєзнавство – не лише хобі для поодиноких ентузіастів, а й потужний рух, який об’єднує понад 1500 дослідників минулого. Саме завдяки їм люди дізнаються про свій край та його унікальну історію. Серед цієї великої когорти особливо виділяється постать Ганни Швидько – докторки історичних наук, професорки Національного гірничого університету, авторки понад 300 наукових праць, монографій та підручників. Але цим її роль не обмежується. Швидько – ще й невтомна популяризаторка історії, організаторка краєзнавчого руху, жінка, яка протягом 17 років очолювала Дніпровське обласне відділення Національної спілки краєзнавців України. Далі на dnepryanka.
Перші випробування долі
Ганна народилася у 1944 році у маленькому селі Бажани на Дніпропетровщині. Ще тривала Друга світова війна, тому випробувань на долю родини випало чимало. Потім були голодні післявоєнні роки, хвороба матері, щоденна праця, що лягла на плечі дівчинки. Попри труднощі, вона не лише відмінно закінчила Дмитрівську середню школу, а й кілька років доглядала матір, працювала телятницею, потім – обліковицею у колгоспі. Коли чергова повінь зруйнувала батьківську хату, Ганнуся самотужки, майже без сторонньої допомоги, збудувала нову. Так гартувалася її сила духу – тиха, але непохитна. Про те, як формувався характер, вона згодом описала в автобіографічній книзі “Минуле у променях пам’яті”.
Згадувала голодний 1947 рік, коли основною їжею був печений кружальцями цукровий буряк, іноді – спійманий у степу ховрашок, паслін, лопуцьки, козельки, калачики. Літо 1954 року принесло родині рятівний мішок сухарів, привезений дядьком із Донбасу, і корівку, яку через кілька років забрали до колгоспу. Трохи допомагали заможніші сусіди, але головне, що ці роки сформували характер і витривалість дівчинки.
З Бажанів у науку
Ганна згадувала, що навчання, як і у старших братів, було особистою справою дітей, бо матері було не до них через тяжку працю. Брати вчилися добре, а дівчинка самотужки навчилася читати та писати ще до школи, що на ті часи було рідкістю. Розповідала журналістам, як почала працювати після 4 класу: влітку носила воду косарям і тим, хто працював у степу на прополюванні. Саме тоді заробляла перші трудодні – маленькі кроки, які згодом перетворилися на величезну життєву витривалість та організаторські здібності.
У 1967 році захоплення історією привело Ганну Швидько до тодішнього Дніпропетровського державного університету. Там вона швидко привернула увагу викладачів своїм завзяттям і здібностями. Після навчання залишилася в аспірантурі, де її наставником був відомий вчений-джерелознавець Микола Ковальський. Саме він допоміг розкрити талант дослідниці, яка згодом прославилася на всю Україну.
Випробування й сила духу
Захист кандидатської дисертації у 1979 році став початком її наукової кар’єри. У 1980–1990-х роках ім’я Ганни Швидько вже добре знали історики: вона досліджувала соціально-економічну історію України, відкривала нові теми та методи. Стрімко розвивалася й кар’єра: від доцентки кафедри історії СРСР та УРСР у 1980 році до професорки у 1988 році. У 1989 році, коли була створена кафедра історії України, очолила новий напрям. У 1995 році професорка Ганна Швидько перейшла працювати з Дніпропетровського державного університету до Національного гірничого університету, де продовжила поєднувати викладацьку роботу з активними науковими пошуками. Сама вона згадувала, що за посади ніколи не боролася, вони самі випадали.
Дослідження Ганни Кирилівни Швидько охоплювали широчезний спектр: від соціально-економічної історії Гетьманщини й Запоріжжя до проблем державного управління та місцевого самоврядування. Та, мабуть, найбільшою любов’ю для неї завжди залишалося краєзнавство. Саме Ганна Швидько відкрила нове життя для таких унікальних праць, як “Історія Нової Січі або Останнього Коша Запорозького” Аполлона Скальковського та дослідження архієпископа Феодосія (Макарівського) “Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії”, виклала “Історію Запоріжжя”. Її передмови до цих перевидань стали дороговказами для сучасних дослідників.
Науковий злет Ганни Швидько
Протягом багатьох років професорка досліджувала ще й життя та діяльність тих, хто формував науку та освіту Дніпропетровщини. Повертала з небуття імена, відкривала історії людей, без яких історія регіону була б неповною. Її дослідження стосувалися видатних науковців Національного гірничого університету, істориків, археологів, просвітян, краєзнавців. Кожна з цих постатей оживала в її книгах, а читач поринав в історичні події, які формували Придніпров’я.
Та справжня інтрига почалася наприкінці 1980-х років, коли Україною прокотилася хвиля краєзнавчого руху. У березні 1989 року у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці з’явився відділ краєзнавчої літератури та бібліографії. А восени 1990 року там народився клуб “Ріднокрай”, який очолила краєзнавиця Ганна Швидько. Перше засідання у жовтні 1990 року запам’ятали всі учасники, бо йшлося про легенди козацьких степів. Саме тоді стало зрозумілим, що цей клуб стане відомим центром історії.
Стежками “Ріднокраю”
У квітні 1991 року на Установчій конференції обласної організації краєзнавців Ганну Швидько обрали головою правління. Вона перетворила організацію на потужну платформу, де зустрічалися науковці, вчителі, бібліотекарі й прості шанувальники історії. За роки існування клуб “Ріднокрай” став лабораторією історичних відкриттів. Там відбувалися доповіді на найрізноманітніші теми: від героїки запорозького козацтва та історій його ватажків до долі меценатів і громадських діячів місцевого й земського самоврядування.
Згадували також про діяльність катеринославського наукового товариства та Вченої архівної комісії, про репресії, голодомор, дніпровське лоцманство, архітектуру та пам’ятки. Було й чимало маловідомих історичних питань, які викликали жваві дискусії й спричинювали нові дослідження. Нерідко матеріали засідань клубу ставали основою солідних монографій, розділів книг і наукових публікацій. Ідеї, що народжувалися на цих зустрічах, знаходили свій шлях до журналів та збірників, а інколи давали поштовх до сенсаційних відкриттів у краєзнавстві.
Від ідей до наукових видань
На початку 1997 року Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека видала перший випуск альманаху “Січеславщина” – результат колективної роботи членів клубу “Ріднокрай”. Потім збірки виходили щороку, і Ганна Швидько була не лише натхненницею, а й науковою редакторкою видань.
Варто згадати, що монографії та дослідження професорки Швидко стали справжніми сенсаціями у науковому світі. Серед найвідоміших – “Криворізький Галілей”, присвячений до 125-річного ювілею професора Танатара, у 2006 році, “Комаров і Катеринославщина” у 2011 році. Під її редакцією виходили такі фундаментальні видання, як “Історія та сучасність Національного гірничого університету”, підручник “Історія України XVI–XVIII століть” для 8 класу, який витримав кілька перевидань українською, російською та навіть угорською мовами.
Незмінний двигун Придніпров’я
Професорка Швидко встигала чимало. Членкиня Академії історичних наук України, голова Дніпропетровського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАН України, головна редакторка видань “Історія і культура Придніпров’я. Науковий щорічник”, “Січеславський альманах”, “Січеславщина”, членкиня редколегій багатьох наукових журналів.
Її здобутки відзначили й на державному рівні: у 1997 році вона здобула звання Заслуженої діячки науки й техніки України, у 2004 році – орден княгині Ольги 3-го ступеня. А ще пані Ганна постійно організовувала екскурсії рідним краєм і сама їх проводила. Завжди була готова підказати, направити, допомогти молодим колегам. Організовувала історико-краєзнавчі конференції у Національному гірничому університеті, брала участь у численних наукових та краєзнавчих форумах, очолювала делегації дніпровських краєзнавців на з’їздах у Києві. Була засновницею наукової школи дослідження джерел з історії козацтва.
Активна та мужня краєзнавиця пішла з життя у лютому 2022 року після важкої хвороби, що стало сильним ударом для рідних, друзів та колег. Її згадували як людину активну, енергійну, непосидючу, сповнену ідей і творчих задумів. Колеги розповідали, що кожна зустріч із пані Ганною дарувала заряд натхнення, бажання відкривати нові сторінки історії рідного краю. Вона залишила по собі глибокий слід у Дніпрі як наставниця кількох поколінь істориків і краєзнавців, які продовжили її справу, відкриваючи для міста та регіону нові маловідомі сторінки історії.
Джерела:
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/Hanna_Shvyd’ko_krayeznavets’_za_fakhom_i_poklykannyam
- https://www.facebook.com/nt
- https://old.libr.dp.ua/Region/GannaShvud%27ko.htm
- https://old.nmu.org.ua/ua/womenscouncil/dolja/Shvydko/
- https://ir.nmu.org.ua/server/api/core/bitstreams/80af650f-1b8a-4256-a920-c7e2930ca36c/content
- https://core.ac.uk/download/pdf/48403469.pdf