Меланка, або Вечір перед Старим Новим роком, був одним із найвеселіших і найочікуваніших свят у регіоні Дніпропетровської області протягом XX століття. Це свято, пов’язане з різдвяними традиціями, відігравало важливу роль у житті місцевого населення, яке зберігало старовинні звичаї та зустрічало Новий рік з радістю та веселими обрядами. Усе, починаючи від унікальних вбрань та святкового столу, закінчуючи веселими гуляннями та колядуванням, пронизане неповторною атмосферою, яка зберігається у пам’яті мешканців області й досі. Відкриймо віртуальні двері в минуле і пориньмо у світ святкування Меланки у Дніпропетровській області XX століття, де традиції жили й дихали разом з людьми. Далі на dnepryanka.
Святкове вбрання
Підготовка до Меланки починалася задовго до самого свята, коли люди з нетерпінням готувалися до створення незабутнього святкового образу. Унікальні національні костюми були важливою складовою частиною святкового вбрання. Жінки вибирали розкішні вишивані сукні, які прикрашалися стрічками, мереживом та намистинами. Чоловіки не відступали від цього святкового тренду, обираючи красиві сорочки та вишиті жилети, які додавали їхньому вигляду мужності та елегантності.
Особливою родзинкою святкового наряду були головні убори. Вишиті хустки, пов’язані з бантом або прикрашені квітами, завершували образи жінок і надавали їм неповторного шарму та жіночності. Кожна хустка мала свою неповторну вишивку, виконану з великою майстерністю та любов’ю до народного мистецтва. Як правило, хустки вишивали своїми руками, жінки обирали яскраві кольори та створювали візерунки, пов’язані з цим святом. Крім того, дівчаток змалку вчили вишивати хустки та передавали це вміння з покоління в покоління.
Процес святкування
Головним символом свята була Коляда, а також обрядова лялька, яка виконувала роль покровительки дому та символу плодючості. Люди прикрашали свої домівки солом’яними оберегами, різноколірними стрічками та гілочками ялинки. Увечері діти ходили від хати до хати, колядували та бажали здоров’я та достатку сусідам. За виконання колядок їм дарували солодощі, горіхи та монети. Сучасні діти теж колядують, отримують багато солодощів і грошей, тому обожнюють цей день.
Святкова їжа
Господині готували різноманітну їжу: кутю, вареники, пироги та смажені м’ясні страви. Особливу увагу приділяли випічці, зокрема пирогам із різноманітними начинками та смачним пряникам, які прикрашались символічними зображеннями. Традиційно святкування могли супроводжуватися магічними діями, щоб залучити достаток у дім і запобігти біді в наступному році: розкладання сіна, забивання дірок у лавках, імітація голосів худоби, птахів, бджіл та багато іншого. Зазвичай частину куті давали птиці та худобі. На куті також можна було ворожити: за її складом намагалися передбачити, як буде вестися господарство. Не забували й про стіл, який здебільшого прикрашали квітами, ялинковими гілками та святковими прикрасами. Гості сідали за стіл, співали колядки та обмінювалися подарунками, що створювало теплу та радісну атмосферу. Після вечері люди збиралися на гуляння та веселощі. Вони влаштовували веселі конкурси, танці та ігри, які тривали до пізньої ночі. Меланка – це час, коли всі жителі краю збиралися разом, забували про буденні турботи та насолоджувалися святковим настроєм.
Під час Меланки мешканці Дніпра перетворювалися на живі картини, що дихають історією та культурою свого народу. Кожен елемент святкового вбрання відображав любов до традицій, розкривав унікальний характер і створював незабутні враження. Це свято передавало нащадкам традиції та культуру попередніх поколінь, і сьогодні, попри зміну часів, звичаї Меланки живуть у серцях мешканців Дніпра і нагадують про глибокі корені та цінності народної спадщини.