Від автентики до кежуалу: як інтегрувати петриківський розпис та місцеві орнаменти у сучасний гардероб дніпрянки

Сорочка з яскравими квітами, ягодами та птахами більше асоціюється з фестивалем чи фотосесією в етностилі. Проте варто змінити крій, залишити один виразний орнамент і додати звичні джинси або жакет – і Петриківка вже не виглядає як особливе вбрання. Вона стає деталлю міського гардероба, яку можна побачити на вулиці Дніпра не лише у святковому образі. Далі на dnepryanka.

Для дніпрянки це ще й спосіб зберігати частку місцевої культурної спадщини без копіювання народного вбрання. Петриківські мотиви давно вийшли за межі розписаних скриньок і декоративних панно: їх переносять на тканину, використовують у принтах та вишивках. Українські дизайнерки оригінально поєднують традиційні мотиви з сучасними силуетами. Саме на цій межі традиції та звичайного міського одягу й народжується сучасний етностиль, який не потребує театральності.

Один акцент замість етнічного вбрання

Коли в одному образі забагато етнічних деталей, Петриківка втрачає свою виразність. Для міського гардероба треба інший підхід, коли одна деталь привертає увагу, а решта – гармонійно доповнює.

Почати можна з речі, яку легко вписати у будь-який жіночий гардероб:

сорочка або блуза з петриківським принтом чи вишивкою;
сукня, де орнамент є лише на частині тканини;
жакет, який стає головним акцентом комплекту;
хустка з петриківським орнаментом;
сумка з невеликою декоративною вставкою;
пояс із вишивкою.

Така річ вже не потребує додаткового етнічного підсилення. Сорочку можна носити з джинсами, жакет – із простою футболкою, а яскрава хустка стане яскравою деталлю образу. Саме звичайні міські речі – денім, базовий трикотаж, лаконічні штани чи просте взуття – роблять орнамент виразним і помітним, але не перетворюють комплект на сценічне вбрання.

Петриківські барви для щоденного міського образу

Петриківку можна впізнати не лише за візерунками квітів чи ягід, а й за сміливим поєднанням кольорів. Яскраві червоний, рожевий, лимонний, салатовий та ультрамариновий легко привертають увагу, але у повсякденному гардеробі їх не обов’язково збирати разом. Вистачить одного виразного відтінку, щоб візуально привернути увагу.

Для міського образу добре працюють такі поєднання:

червоний і білий, бежевий або сірий – яскравий колір стає головним акцентом;
рожевий і бежевий – м’яке поєднання для блузи, светра чи аксесуарів;
ультрамариновий і денім – насичений синій добре комбінується з джинсовою тканиною та не потребує інших яскравих кольорів;
лимонний або салатовий і спокійні відтінки – оживляють образ, якщо решта одягу у стриманій гамі.

Такий спосіб дозволяє взяти від Петриківки лише колір, навіть якщо на одязі немає жодної вишитої квітки. Наприклад, червона сумка, ультрамариновий жакет або лимонна блуза нагадують про характерну палітру орнаменту.

Петриківка на подіумі Ukrainian Fashion Week

У 2015 році талановита українська дизайнерка Ірина Діль довела всьому світові, що Петриківський розпис може перемагати на подіумі. Для своєї осінньо-зимової колекції вона перенесла традиційні петриківські замальовки на сучасні силуети. Квіти та рослинні елементи стали частиною принта, який повторювався на тканині, а окремі деталі одягу виділялися машинною вишивкою. Ці витвори зібрали чимало схвальних відгуків на Ukrainian Fashion Week.

У колекції пані Діль продемонструвала:

сукні та блузи – із шовку, шифону та органзи;
пальта, шуби та дублянки – з яскравими декоративними мотивами;
паски та кишені – оздоблені машинною вишивкою;
принт на тканині – як патерн із повторюваних елементів;
взуття – замшеві, шкіряні та хутряні ботильйони, чоботи й туфлі.

Діль ще й змінила звичне оточення петриківського орнаменту: поєднала його із силуетами, натхненними модою 1960–1970-х років. Через це традиційні квіти не виглядали музейною деталлю, а “працювали” у комплекті з сучасними тканинами, кроєм та яскравою палітрою. Для повсякденного гардероба авторка зберегла важливий принцип: не копіювати весь традиційний образ, а взяти знайомий мотив і помістити його на інший одяг.

Петриківські квіти по-новому

Інше життя петриківським квітам подарувала й українська дизайнерка одягу, домашнього текстилю та декору у стилі етномодерн Людмила Бушинська. В її колекції “Петриківська чепурушка” квіти, ягідні грона та казкові жар-птиці прикрасили сорочки, спідниці, сукні, корсети та декоративні пояси. Авторка продемонструвала повсякденний, домашній та святковий одяг, тканини для проєкту виготовили в Італії за дизайнерськими розробками RUTA.

Вирішальну роль зіграв не стільки сам орнамент, скільки його вплив на загальний образ:

принт зробив малюнок чітким, а орнамент – складником тканини;
вишивка гладдю змінила сприйняття малюнку на поверхні;
колірний бісер додав фактури окремим елементам;
кристали Swarovski зробили декор помітнішим і святковішим;
оздоблена фурнітура посилила петриківські мотиви у дрібних деталях.

Колекція “Петриківська чепурушка” була капсульною і складалася з унікальних речей, тому шукати саме ці моделі як серійний одяг не варто. Але сама тема нікуди не зникла: бренд Ludmila Bushynska продовжує створювати сучасний одяг з українськими мотивами. На офіційному сайті можна знайти моделі “Петриківська симфонія”, шаль-пояс та аксесуари з принтом “Петриківка”, а також інші речі з рослинними орнаментами й вишивкою. Це вже не просто приклад із дизайнерської колекції, одяг можуть придбати не лише дніпрянки.

Від Петриківки до власного коду одягу

*Фото: колекція дизайнерки Вікторії Дідик*

Червона нитка на чорній тканині – саме так дизайнерка Вікторія Дідик із Дніпра у 2025 році зробила українську символіку центральною деталлю своєї колекції “Код нації. Дух Січі”. За основу авторка взяла пісню “Два кольори”, але не стала просто переносити її слова на одяг.

Вона побудувала образи на контрасті червоного й чорного, а вишивку зробила ручною та машинною гладдю шовковими нитками. Традиційні сорочки отримали неординарний сюжет, актуальний під час російсько-української війни – із жінкою-Берегинею та чоловіком-Захисником.

Коли одяг говорить мовою символів

У колекції Вікторії Дідик традиційні мотиви трансформувалися в історію. При цьому зберегли вплив Петриківки, де квіти, ягоди та птахи теж є символом місця, родини чи пам’яті.

Інші колекції Дідик теж можна читати за зображеннями:

“Код роду. Дім, куди повертаються лелеки” – оселя як знак родини, лелеки як образ душ предків, маки як пам’ять і любов;
“Я йду на Січ” – козацькі пороги, будинки, птахи у вишитих сюжетах;
“Нескорена Україна. Витинанки Свободи” – острів Зміїний, трактор із танком, воїн Світла та квіти, що пробиваються крізь руїни.

Речі цієї дизайнерки переважно створюються як авторські в єдиному екземплярі, тому готові моделі не варто шукати в інтернет-магазині. А от про нові роботи та можливість придбати готову річ можна дізнатися та домовитися через її сторінки у соцмережах.

Український орнамент у ритмі Дніпра

Якщо петриківську сорочку доповнити спідницею з орнаментом, яскравим намистом, хусткою та декоративним поясом, це вже буде традиційне вбрання. Зовсім інше враження створює вишитий одяг у комплекті з джинсами та звичайним взуттям.

Колекції українських дизайнерів ненав’язливо пояснюють, як варто комбінувати гардероб:

спідниця з петриківськими квітами – однотонний бежевий, молочний, сірий або чорний светр чи футболка, яскравий принт залишається головною деталлю;
сукня з українським орнаментом – нейтральна сумка та прості черевики;
сумка з петриківською вставкою – однотонний костюм, пальто або базові джинси з футболкою;
пояс із вишивкою – проста сукня або довга сорочка без декору.

Саме такі приклади й дають практичний орієнтир під час вибору речей: не обов’язково шукати точну копію конкретної колекції. Можна придбати сучасну сорочку, жакет, сукню чи аксесуар з одним виразним українським мотивом і поєднати його зі звичним одягом. Тоді Петриківські мотиви та інші місцеві орнаменти залишатимуться впізнаваними, але сприйматимуться вже не як складник національного святкового вбрання, а як прояв особистого стилю.

Джерела: