З давніх часів жінки полюбляють прикрашатись. Намисто, сережки, стрічки та навіть смужки тканини — це все було в жіночій скриньці краси. Жінки підкреслювали свою індивідуальність, демонстрували власний смак, майстерність у виготовленні прикрас. Також оздоблення часто вказувало на добробут дніпрян, привертали увагу до себе, створювали захист від злих чар. Далі на dnepryanka.
Стародавні прикраси дніпрян
Прикраси носили навіть чоловіки, бо теж вважали, що вони їх захищають від негативного впливу поганих людей. Популярними в Дніпрі той період були сережки, гривні, кільця, колти, лунниці та браслети. Про це свідчать різноманітні знахідки археологів. Кільця робили з простого дроту. Персні прикрашали щитком з дорогоцінним камінням. Вони були дуже поширеними серед дніпрянок.
Популярними були й лунниці, які вважались амулетами-оберегами. Жінки вірили, що прикраса посилює жіночу енергію, родючість та рятувала від злих сил. Вони були різними формами, але найчастіше мали форму місяця.
Колти вважались найвишуканішими прикрасами. Дніпряни їх підвішували до головного убору так, щоб вони “звисали” з обох боків обличчя. У XI-XII століттях популярними були золоті колти з різноколірною емаллю.
Шийні прикраси гривні більше були у заможних людей. Поширеними були мідні та бронзові, а самі дорогими вважались білонні гривні. Такі прикраси були й у чоловіків, але тільки заможних.
Сережки стали розповсюдженими у XVI й вони стали популярними у містянок й в сучасності, трохи видозмінившись. Їх поширеність росла, тому збільшувалась і кількість майстрів, що їх виробляли. Також модними були й браслети-обручі зі срібла задекоровані візерунками, орнаментами, малюнками з міфологічними сценами, птахами та звірами. Такі браслети вважались парадними прикрасами, що мали ритуально-обрядовий характер, бо одягались на великі свята, церемонії та події. Та більшість жителів Дніпропетровщини не були заможними, тому й прикраси були досить простими.
Також популярними були прикраси-намистини (намисто). Носили гайтан — нагрудна прикраса, яка спершу робили у вигляді смуги-ланцюжка з металевих кілець, що сплітались між собою, кулоном був хрест або ікона. Вже пізніше жінки Дніпра носили прикраси з бісеру або намистин. В сучасності гайтани — довгі смужки шириною 10 сантиметрів. Кінці з’єднують за допомогою підвіски, що прикрашена китицями або бахромою. В давні часи гайтан вважали оберегом і до нього разом з підвіскою кріпили кістку курячого крила.
Прикраси періоду Київської Русі
За часів Київської Русі Дніпро, як і Київ, було центром художніх ремесел, де творились нові форми декоративно-прикладного мистецтва. Прикраси того періоду були різноманітних форм та мали багато цікавих рішень. Були доволі прості предмети з кованого дроту: шийні гривни, скроневі браслети, чільця, що за формою нагадували прикраси середньої епохи. З’явились ковтки різної форми, порожнисті та пластинчасті браслети, намиста з металевими намистинами ті різні підвіски.
Найчастіше прикраси виготовляли, але їх і привозили купці з ярмарків інших регіонів, також передавались родичами, які відвідували святі місця або навіть подорожували. Часто на Дніпропетровщину прикраси привозили з Києво-Печерської лаври. Етнографи зазначають, що сусіди таким “паломникам” для цього спеціально давали гроші.
Виставка прикрас у Дніпрі
Дніпряни могли ще до війни у 2021 році насолоджувались виставкою старовинних жіночих прикрас приватної колекції “Дукачі та прикраси: Схід”, де представляли понад 350 експонатів приватної колекції Віктора Векленка. Дніпряни могли бачити прикраси, які носили до церкви та на свята жінки з простих сімей.
Велика пишність та різноманітність сережок, намист дніпрянок свідчили про те, що жінки у своєму побуті все ж таки мали не одну пару прикрас і могли дозволити собі різні оздоблення. Були буденні прикраси, в яких вели господарство, працювали, а були святкові, які носили на урочистості.