Модний одяг дніпрянських дівчат у 1960-1970 роках XX століття

Історія підтверджує, що мода – явище циклічне. Чимало фасонів і моделей, які були модними за часів СРСР у 1960-1970-х роках, часто опинялися у тренді вже на початку XXI століття. Речі схожі, а от споживачки – ні. Тоді українки найчастіше купували одяг не у гонитві за модою, а за принципом “що вдалося придбати”. Однак у великих містах (і у Дніпропетровську зокрема) мешканки все ж таки намагалася слідкувати за модою й вишукувати для себе стильні варіанти. Здебільшого брали речі у спекулянтів або шили самі, спостерігали за радянськими показами мод, щоб скопіювати вподобане вбрання. Далі на dnepryanka.

Що пропонували крамниці Дніпра у 1960 роках?

У середині минулого століття переважна більшість радянських людей звикла до нав’язуваного принципу культури бідності. Полягав він у тому, що виокремлюватися не треба, це навіть небезпечно, бо покажеш достаток у домі. Одягатися необхідно скромно, що й підтримувала радянська легка промисловість. Речі випускали практичні, нескладні за кроєм, з недорогих тканин. Ситуація почала змінюватися наприкінці 1950 років, коли у журналі “Радянська жінка” почали публікувати моделі паризьких модельєрів. А у 1959 році Будинок Діора ще й влаштував своє перше дефіле у столиці Радянського Союзу. За трансляцією слідкували мільйони жінок, намагаючись за секунди вловити потрібні деталі крою, щоб пошити собі максимально схоже вбрання.

Політичне та ідеологічне протистояння СРСР і США сприяло розвитку не лише науки та технологій, а й нових матеріалів. У Радянському Союзі почали створювати продукцію, яку рекламували на закордонних фестивалях і конкурсах, а окремі вироби з недорогих матеріалів фабрики навіть тиражували для населення. Змінювати стандарти під віяння моди підприємства не могли, але намагалися адаптувати їх для покупців. Попит на модний одяг неухильно зростав, тому радянським керівникам довелося піти на створення Будинків моделей у великих містах, одним із перших став Дніпропетровськ.

Мода 1960 років

Тоді нестандартні речі лише почали з’являтися у журналах, тому дуже широкого вибору ще не було. Модним став вузький силует одягу з підкресленою талією та довжиною нижче колін. Дозволялося конструювати вироби з трапецієподібним силуетом: сукні, плащі, костюми з короткими жакетами, де виділялися плечі та вузька спідниця. Про штанні костюми дніпрянки тоді навіть не мріяли, існувало незмінне правило: жінки мають носити лише сукні та спідниці. У середині 1960 років стартував бум на штучні матеріали. Вироби з нейлону, лайкри, кримплену вважалися найкращими, бо не зминалися, їх було легко чистити та прати. І коштували недорого.

Наймодніші пальта

Щодо верхнього одягу, то модним стало коротке пальто з джерсі або інших тканин. Обов’язково з великими ґудзиками, накладними кишенями, відстроченими кантами або декоративним швом. А ще з 1962 року дніпрян, як і інших громадян країни, захопила мода на італійські болоньєві плащі. В Італії це був робочий одяг, а у СРСР – “останній писк моди”. Захоплення цими плащами тривало понад десятиріччя, тому у вітчизняної промисловості був час на освоєння пошиття таких моделей.

Супермодна шпилька та інше взуття 1960 років

У 1960 роках стали модними босоніжки на високій платформі, їх не продавали у крамницях, бо радянська промисловість такий товар не випускала. Коштувала пара у спекулянтів близько 40 карбованців. Потім їх змінили сабо. З теплого взуття дніпрянки віддавали перевагу лаковим черевикам або із замші. Найхарактернішим явищем 1960 років стали туфлі на шпильках, їх вважалося модним носити з обтягувальним чорним светром та вузькою спідницею. Дніпрянки не зважали, що модні підбори залишають сліди на асфальті, іноді застрягають у прорізах вагонних сходинок. Адже головним було те, що шпилька надає витонченості, тому таке взуття почали носити щодня попри незручності та навантаження на ноги. 

Модні тенденції 1970 років

Для дніпрянок ця епоха позначилася модою на мініспідниці та короткі сукні. Жіночий робочий костюм складався із жакета й спідниці нижче колін, вибір кольорів був доволі обмеженим: сірий, зелений, бордовий, брунатний. Найкращим прикладом тодішнього стандарту є костюм головної героїні фільму “Службовий роман”: немазкий, непомітний, з “правильною” довжиною спідниці. Поступово ставали модними плащі з гладеньких, візерунчастих або картатих тканин. Силует обирали вертикальний, об’ємний, фалдистий.

Але навіть прагнучи бути модними, більшість дніпрянок розуміли, що треба враховувати й вимоги реальності. Як би не подобалася діорівська вузька спідниця, для виходу на роботу вона не годиться. Бо треба добігти до дитсадка, потім влізти у переповнений автобус чи тролейбус, дістатися до роботи. А у вузькій спідниці витримати потрібний темп нереально. Однак виділятися із натовпу всім жінкам хотілося, тому почали це робити за допомогою вишивок та макраме, якими прикрашали речі, надавали їм індивідуальності.

Штанні костюми

На початку 1970 років до Дніпропетровська дійшла мода на штанні костюми. Крій перших моделей був нескладним: прямий чи трохи приталений жакет, прямі або трохи розкльошені штани з великими металевими ґудзиками. Під них треба було носити туфлі на товстих і невисоких підборах. Жінки виглядали у такому одязі не дуже імпозантно, але їх приваблювала зручність крою та новизна образу. Єдиною перепоною до поширення модної речі стала суспільна думка, бо дівчатам носити штани суворо заборонялося. Могли не пустити до кіно, кафе чи ресторану, не кажучи про місце роботи або інститут. Винятком були місця культурного відпочинку у прибалтійських республіках, де до західних тенденцій ставилися лояльно. Так що вийти на люди у штанному костюмі у Дніпрі наважувалися лише поодинокі сміливі дами.

Особливості пальто

Порівняно з попереднім десятиліттям крій жіночого верхнього одягу  залишився незмінним. Щодо кольорів, то до темних брунатних та зелених додалося ще пальто у клітинку. Шили їх з драпу, який вважали найбільш практичним, якісний матеріал купували через знайомих, довго зберігали відрізи для дітей, які підростали. Тоді гарні речі віддавали шити до ательє або майстриням, які крадькома заробляли вдома. Модними стали пальто з капюшонами та поясками, що підкреслювали талію. У середині 1970 років дніпрянки почали носити верхній одяг за модним “X” силуетом, з двобортною застібкою та рукавами-кімоно.

Найбажаніша річ у СРСР у 1970 роки

Такою покупкою стали джинси. Радянські модниці вперше побачили їх на фестивалі молоді та студентів 1957 року, але тоді не могли навіть мріяти про подібне диво. Але минав час, джинси почали з’являтися у великих містах, зазвичай їх привозили рідні, яким пощастило вибратися за кордон. Або дніпрянки купували речі у спекулянтів за великі гроші. Найдорожчими були американські джинси, які не далеко не всі могли собі дозволити. Тому переважна більшість жінок носили індійські або польські вироби. Навіть коли річ зношувалася, тканину не викидали, з неї шили сумки чи спідниці. 

Дніпрянки швидко зорієнтувалися, де можна придбати бажану річ. І хоча спроба носити джинси на людях одразу ж засуджувалася громадськістю, знаходилися жінки й дівчата, які таки наважувалися одягатися всупереч чинним нормам. Тому поступово до джинсів стали лояльнішими, радянські фабрики навіть почали шити штани з джинсової тканини. Така альтернатива влаштовувала не всіх, але попит на товар все ж таки був. Джинси у 1970 роки стали своєрідним символом моди та престижу, тому більшість молодих людей вважали за краще зібрати потрібну велику суму, але носити фірмову річ.

Яке взуття носили дніпрянки у 1970 роки?

Фото: кадр із фільму “Службовий роман”

У ці часи всі жінки захоплювалися італійськими чобітками з халявою до колін, їх купували через знайомих у крамницях або у спекулянтів за великі гроші. Мода прийшла з Європи, першими таке взуття продемонстрували танцівниці гоу-гоу. А до СРСР почали завозити з Чехословаччини. Це були чобітки зі стиснутої лакованої шкіри з гладеньким низом. Палітру кольорів пропонували скромну, тільки чорний та брунатний, але модниці були задоволені й цим. 

До речі, саме таке модне взуття демонструвала секретарка Вірочка у фільмі “Службовий роман”. Ця сцена спричинила ще більший попит на модну річ. Найцікавіше, що чобітки, яке назвали символом 1970 років, знову опинилися на хвилі моди на початку XXI століття. Тільки називалися ботфортами. Щодо іншого взуття, то у фаворі дніпрянок 1970 років залишалися туфлі на шпильці, босоніжки на невисокому товстому підборі. Після 1975 року підбори змінила танкетка. 

Варто згадати, що сучасні стилісти нерідко пропонують жінкам моделі 1970 років. Вони чудово вписуються у сьогодення XXI століття і водночас виділяють жінку у натовпі. Є багато цікавих стильних рішень, можна обрати романтичний або діловий образ, пропозиції нескладно відшукати в інтернеті. Але це вже зовсім інша окрема тема.