В усі часи при виборі одягу жінки орієнтувалися на модні тенденції, чоловіки цим переймалися рідше, однак і серед них знаходилися прихильники моди. У 19 столітті головним орієнтиром для модників залишалася Франція, де задавали темп модних новинок в усьому світі. У Російській імперії, до складу якої входила тоді Україна, заможні люди були в курсі всіх новинок і намагалися їх копіювати або придбати бажану річ у крамницях. У Катеринославі налічувалося чимало багатих осіб: дворяни з солідними маєтками, купці, підприємці, так що було кому слідкувати за віяннями моди. Далі на dnepryanka.
Особливості вбрання заможних катеринославців
З середини 19 століття стали модними жіночі костюми, кольорова палітра була різноманітною: червоний, фіолетовий, рожевий, жовтий. З тканин обирали атлас, шовк, оксамит, прикрашали вбрання стрічками, штучними квітами, вишивкою, мереживом. Найдорожчими були речі з криноліна. Кожна шанована леді мусила мати у гардеробі жилети, накидки, пелерини, мантильї та шалі. З обов’язкових аксесуарів – сумочка, парасолька, лорнет, віяла, рукавички, боа. Саме тоді стали модними амазонки – спеціальні жіночі костюми для верхової їзди.
Наприкінці 19 століття кринолін змінився турнюром, це спеціальний дротяний каркас чи конструкція з подушечок, які ховали під спідницею, щоб змістити центр силуету. Турнюр робив талію візуально тоншою, а сідниці – більшими. А до бальних суконь почали кріпити шлейфи або подвійні спідниці. З взуття жінки обирали шнуровані черевики чи туфлі на середньому або високому підборі, для балів шили спеціальні черевички з шовку. У колах заможних людей вбрання жінки вважали індикатором багатства чоловіка, тому всі леді Катеринослава намагалися відповідати своєму положенню.
Таємниці жіночого та чоловічого гардероба кінця 19 століття
Кожна жінка із заможної родини мусила мати декілька видів вбрання: бальне плаття, сільське для поїздок у маєток, міське, домашнє, візитне, прогулянкове, літнє. Чоловіки були скромнішими, їм купували або шили одяг повсякденний, домашній, візитний, бальний. Тривалий час залишалися у моді білі сорочки на ґудзиках із відкладними та стоячими комірцями, а у 1860 роках їх замінили на манишки. Штани шили на штрипках, а наприкінці століття – вже без них. Парадним одягом для балу завжди був фрак, бажано чорного кольору, але допускали будь-який. А жилет до нього купували тільки білий.
У 19 столітті багаті городянки рідко обирали готове вбрання, частіше зверталися до швачок. Тільки у центрі Катеринослава налічувалося 15 ательє, які мали великий попит. І не лише через велику кількість модниць у місті. Як з’ясували сучасні дослідники, замовляти нові костюми та сукні доводилося часто, бо одну річ етикет дозволяв одягати не більше 5-6 разів. Після того, як сукня втрачала актуальність, її віддавали бідним родичкам або служницям. Друга причина великої кількості замовлень – стан одягу. Жіночі сукні з корсетами, драпіруванням та накладними подушками, обов’язковими для турнюрів, випрати було неможливо. Їх тільки чистили спиртом, бензином чи оцтом. А щоб перебити запах поту, жінки щедро обливалися парфумами. Допомагали берегти одяг спеціальні подушечки від поту та додаткові волани під спідницями. На щастя, білизну шили з бавовни, яку було нескладно випрати.
Моделі модних капелюхів наприкінці 19 століття
Справжній бум викликала у Катеринославі у 1850 році мода на химерні капелюшки з вузькими полями, обтягнутими оксамитом, та прикрашеними опудалами птахів. Жінки почали масово замовляти головні убори з опудалками папуг, канарок та граків, фігурки ще було модно фарбувати у різні кольори. Захисників тварин ця тенденція дуже обурювала, що спричинило не одну дискусію у міських газетах.
Звісно, придбати такий виріб могли тільки заможні жінки, городянки середнього класу обирали прості моделі. Зазвичай купували 2: на будні та свята, високий попит був на маленькі капелюшки з соломи чи обтягнуті шовком, прикрашені стрічками й квітами. Зав’язували їх стрічками, пришитими до виробу. Варто додати, що у ті часи жінки будь-яких станів мали покривати голову, заможні обирали капелюшки, бідні – хустки. Але вийти на люди з непокритим волоссям вважалося непристойним. Виняток становили дівчата з бідних родин, але це дозволялося лише на свята, коли хустку заміняв вінок.
Жіноча мода початку 20 століття
Мода на турнюри трималася з кінця 19 до початку 20 століття, вони втратили популярність, коли французький модельєр Поль Пуаре запропонував моделі суконь без складних корсетів. Одразу ж зникла проблема прання жіночого одягу, сукні та костюми слугували довше. Не дивно, що тоді у Катеринославі закрилася третина ательє, бо замовлень одразу поменшало. Та й шити сукні без турнюрів стало простіше, не було потреби у великій кількості швачок. Корсети замінили широким поясом. На початку 20 століття модними стали сукні з короткими рукавами, твердим високим комірцем, воланами та прямі вузькі спідниці.
Тонкощі чоловічої моди початку 20 століття
Серед чоловіків з аристократії теж вистачало модників, які були в курсі всіх сучасних тенденцій. У Катеринославі тоді почали носити сорочки з дуже високим твердим коміром, який застібався на шиї. Правила гарного тону зобов’язували неодмінно одягати жилетку під піджак. Дозволялося зняти піджак, але не жилет, бо залишатися в одній сорочці вважалося моветоном. Якщо у середині 19 століття чоловік не міг вийти з дому без циліндра, то на початку 20 століття правилами етикету вже дозволялися жорсткі та м’які фетрові капелюхи з широкими полями.
Цікаві випадки з минулого Катеринослава
У гонитві за модою та вбранням не обходилося без курйозів. Вони стали доступні широкому загалу, завдяки книзі “Не нудний Катеринослав”, яку підготувала завідувачка відділу наукових досліджень та експозицій Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Валентини Лазебник. Збірку презентувала у 2021 році, для підготовки матеріалів працювала в архівах Києва, Санкт-Петербурга, Дніпровського історичного музею. Вивчала місцеві газети, витяги з документів медичного товариства Катеринослава, поліцейських протоколів, з архіву губернатора та інших джерел.
Згадала й модні тенденції Катеринослава. Валентина Іванівна розповіла журналістам інтернет-видання “Dv-gazeta.info” декілька кумедних випадків. Перший стосувався придбання місцевою модницею – дружиною катеринославського лікаря популярної на початку минулого століття моделі “спідниця-шаровари”. Новинку дама привезла з Санкт-Петербурга і так бажала нею похвалитися, що не дочекалася запрошення на вечір і вийшла погуляти містом. Модна річ викликала неабиякий подив серед городян, а один із купців обурився, як сміє пані носити чоловічі штани. На очах людей у крамниці зірвав одяг і залишив жінку в спідній білизні. Що трапилося з героями ситуації – невідомо, але напевне дама не попустила такого нахабства.
Цікаво, що розпродажі знали ще на початку 20 століття, їх часто влаштовували крамниці Катеринослава. Документи свідчать, що проходили вони найчастіше після Великодня. Пані Валентина Лазебник знайшла чимало випадків, коли родини розорялися через жінок-модниць. Один із клерків, чиє прізвище не згадувалося, змушений був віддати у заставу золотий годинник. Бо дбайлива дружина-господарка раптом витратила всі гроші, які зберігалися вдома, на гарний іспанський плащ та модні бурки дітям у крамниці “Тріумфуючий кравець”. А ще заборгувала 50 карбованців – чималі на той час гроші у крамниці “Дамська посмішка” за 5 метрів японського шовку та 2 метри брюссельського жалобного крепу. Тож, як бачимо, шопоманія виникла набагато раніше, ніж думають пересічні українці.
Що ж, часи минають, змінюється мода, але недарма з’явився вираз, що нове – це добре забуте старе. Чимало тенденцій повертаються з минулого, у 21 столітті у тренді чимало речей, які були популярними у минулому та позаминулому століттях. Так що варто уважно вивчити старовинні світлини, а раптом там знайдеться корисна ідея для новинки?