Тривалий час жіноча краса, в тому числі в нашому місті, формувалася за певних політичних формувань, які створювалися в період Радянського Союзу. Еталон моди тоді піддавався певній економічній ситуації, тож деякий період часу радянські жінки у порівнянні із європейськими та американськими вважалися не такими витонченими, а вдягалися без родзинки. Далі на dnepryanka.
В порівнянні із розкішними та витонченими жінками з-за кордону, наші радянські дівчата були одягнені в менш привабливий одяг з барвистими кольоровими вставками. Далі ви дізнаєтесь більш детально про історію становлення канонів та зміни жіночої краси в тодішньому Дніпропетровську у період Радянського Союзу.
1917-й рік: період економічного занепаду
Із революцією у 1917-му році по всій території країни починається економічна криза, великі міста та селища поринають у голод на десяток років. Громадяни міст, в тому числі Катеринославу не мали елементарної можливості забезпечити навіть свою життєдіяльність, не кажучи вже про розвиток модних тенденцій у напрямку жіночої краси та одягу. Коли в розвинених капіталістичних країнах жінки тільки вибороли право працювати та стали витонченими у зв’язку із більш інтенсивним образом життя, радянські жінки змінювали обсяги на талії через елементарний брак їжі у раціоні.
Із початком тяжкого періоду занепаду всього Радянського Союзу, в нашому місті можливість придбання декоративної косметики, як і іншої частини необхідних товарів, зникла через дефіцитність продуктів на ринку країни. Майже протягом всієї історії нашої країни, проблема у недоступності поставки або в захмареній вартості залишалася аж до оголошення незалежності України.
Велику роль у формуванні ідеалу жіночої краси становив Жовтневий переворот – за результатами цієї ініціативи було скасовано класовий поділ, за яким було ліквідовано дворянство та буржуазію. Після жовтневих подій було затверджено зовсім новий для того періоду суспільний устрій, а разом із цим неминуче розпочалося формування нової моди в країні. За новими устроями базовим став трудовий вигляд для жінок. Вони мали виглядати як будівники нового покоління, а з ним і становлення нової та молодої країни – Радянського Союзу.
Для нового часу був принциповий аскетичний та мілітаризований образ, який мав підкреслювати рівноправні стосунки між жінками та чоловіками в суспільстві молодої країни. Фактором такого розвитку була зміна світогляду, за яким заперечувалися факти, які пов’язані зі старим світом, а також надважкі економічні умови, які склалися за період громадянської війни. За часи війни була встановлена й жорстка політика воєнного комунізму. За її правилами прості громадяни не мали можливості забезпечити себе потребами власної життєдіяльності. А про жіночу красу тоді взагалі не йшлося.
1920-ті роки: відновлення сфер діяльності
Із початком 1920-х років економічний стан Радянського Союзу почав покращуватися, що дозволило поступово повернути та відновити всі сфери діяльності країни. В Дніпропетровську почалися перші зміни в економічній політиці – в 1922-му році створили НЕП, метою якої було відродження громадського господарства, що створило б підґрунтя для соціалістичного життя в країні. Після цієї ініціативи розпочався розвиток: на прилавках дніпропетровських магазинів нарешті панував достаток, хоча деякий час ціни на певну категорію товарів залишалися на високому рівні. Проте найголовніше розпочалося – встановилася нова ера розвитку канонів жіночої краси.
В модних магазинах нашого міста почали з’являтися тематичні журнали, в яких була присутня реклама красивого життя та модного одягу. Нові атрибути для жінок Дніпропетровську стали європейська краса 20-х років: котикові манто, панчохи зі стрілкою та парфуми із Франції “Лоріган Коті” або “L’Origan Coty”. Ці роки для нашого міста відокремили клас звичайного суспільства у економічно складній країні.
Із цих років у нашому місті став більш вживаним легкий образ як для жінок трудового класу, так і привілейованих дам із власністю апартаментів. Жіноча краса в нашому місті у період Радянського союзу складалася із фарби європейської моди – “flapper girls”, або “флепер гьорл” чи “флеперс”. Проте залишилася велика різниця між столицею Києвом, в якій було сконцентровано велику радянську модну індустрію, і звичайною Дніпропетровщиною. Це можна судити по розмірам заробітних плат в Києві та нашому місті – від 1500 до 6000 карбованців проти наших від 125 до 800.
1922-го року з’явилася ініціатива, мета якої було наведення ладу у сфері парфумерії та косметології в період СРСР. Так, було запроєктовано функції Державного об’єднання або тресту ефірно-жирових есенцій. Продукція цього підприємства для звичайної радянської жінки в Дніпропетровську була коштовна, проте все ж мала популярність серед містянок. Для кожної жінки в нашому місті найбажанішими парфумами була “Червона Москва” (оригінальна назва російською мовою – “Красная Москва”).
Для тих, хто мав фінансову можливість, актуальними були парфуми саме з-за кордону. Так, привілейовані дами нашого міста були в захваті від особливого шику парфумерної продукції французької марки “Коті” або “Coty” – вони виробляли пудри, помади, туші і легендарні парфуми.
1930-ті та 1950-ті роки: довоєнний та післявоєнний період для Дніпропетровську
Із 1930-х, а пізніше у повоєнний період на сторінках модних журналів нашого міста з’явився новий образ для жінок – це трудівниця та ударниця праці, образ якої асоціювався з буквальним випромінюванням щастя й достатку у родині. Вона завжди вбрана в чистий і гарний одяг, її вуста нафарбовані яскравою помадою, брови ретельно вищипані, волосся гарно зачесане та зібране, а у якості аксесуарів – коштовні прикраси. Радянська мешканка Дніпропетровську завжди повинна була знати правила користування косметикою – методи використання крему, пудри чи то парфумів.
1936-го року за жіночою модою також слідкувало Головне управління із парфумерії та косметології, доповнюючі функції ефірно-олійної промисловості “Главпарфюмер” під Міністерством промислово-продовольчих товарів СРСР. В наступних роках, в тому числі у повоєнний період після жорстокої Другої світової війни, вітчизняну парфумерну та косметичну продукцію випускалися вже під маркою “Главпарфюмер”.
Мешканки Дніпропетровську завжди вміли ретельно доглядати за собою: за своїм обличчям й тілом, стежити за здоров’ям власних нігтів, за красою свого волосся. Така жінка завжди могла відволіктись від буденних справ на декілька хвилин. За сприятливої роботи Інституту краси у Радянському Союзі, вивчення жіночої краси проводилося за найновішими схемами американської системи – для забезпечення здоров’я, у багатьох куточках сучасної України споруджували кабінети для електропроцедур, масажні кабінети та інше. Такий підхід до питання краси створило можливості для збереження жінок від передчасного старіння, аби вона тривалий час зберігала свою неповторність та молодість.
Роки до Незалежності України
У період занепаду Радянського Союзу у 1970-х роках, косметичне виробництво продукції всередині нашої країни продовжувалося – для жінок нашого міста Дніпропетровська стали характерними сіро-блакитні тіні, які наносилися містянками досить сміливо (ледь не до брів), а пізніше це взагалі стало символом епохи ХХ сторіччя. Мала свою окрему популярність туш “Ленінградська”, густий тональний крем із назвою “Балет” – вони створювали основу для макіяжу жінки нашого міста. У разі неможливості придбати модну вищевказану косметику, дніпрянки використовували тальк або зубний порошок, а замість рум’ян наносилась помада.
Пізніше вітчизняна продукція на полицях наших магазинів почала доповнюватися відповідними аналогами від зарубіжних виробників – вони приваблювали жінок того періоду кольорами та ароматами, а найголовніше – ефективністю для використання у щоденному образі. Попередня вже не актуальна радянська мода змінювалася на стандарти європейських країн та Америки, а з цим зазнавали змін й традиції родин, які раніше використовували радянську парфумерію.
