Історія міста Дніпро міститься не тільки у старовинних забудовах чи книгах, а й у серцях людей, які працюють над збереженням інформації про традиції краю чи країни в цілому. Це велика десятилітня робота з архівами, книгами, адже все треба скомпонувати та оформити належним чином.
Однією з краєзнавиць та історикинь Дніпра є Валентина Лазебник, яка створювала книжки, виступала на лекціях та допомагала формувати музейні експозиції. Її роботи стали символами любові до рідного краю та відданості історичній справі. Далі на dnepryanka.info.
Юні роки
Валентина Лазебник народилася 20 жовтня 1950 року в Узбекистані у місті Фергані. Там вона закінчила середню школу №80, а вже у 1956 році родина переїхала до Дніпра (тоді — Дніпропетровськ). Вже у 1974 році здобула освіту на факультеті історії сучасного Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Через рік почала працювати у Дніпропетровському національному історичному музеї. У перші роки роботи вона брала участь у створенні нової експозиції, коли музей переживав великі реконструкції з нагоди 200-річного ювілею міста.
У 1983 році краєзнавицю призначили завідувачкою відділу дорадянської історії та будинку-музею Д. І. Яворницького. 5 років жінка працювала над реставрацією будинку та створенням експозиції. Пізніше меморіальний будинок став окремим підрозділом.
Робота та наукові досягнення
Валентина Лазебник зосереджувалась на історичних подіях Катеринославської губернії. Вона досліджувала різні періоди розвитку міста з його архітектурою, культурою та соціально-економічними процесами. Жінка є авторкою наукових праць та досліджень, вона змогла віднайти документи історії місцевого самоврядування, знайшла документи стосовно початку Катеринославського міського громадського самоврядування, встановила імена виборців та першого міського голови І. Шевелева, склала списки Катеринославських міських голів. Також було досліджено їхні біографії, діяльність та фотографії діячів. Важливою є і робота над книгою “Почесні громадяни міста Катеринослава. 1868-1917 років”.
Краєзнавиця працювала над реконструкцією біографій та генеалогій еліти Дніпропетровщини. Її головною роботою є біографічні дослідження забутих діячів. Як працівник музею жінка зібрала багато архівних, речових пам’яток та фотографій. Завдяки її праці фонд музею поповнився особовими справами та речами родин Синявських, Котових, Бутакових, Хрінникових ті інших.
Варто зазначити, що завдяки старанній роботі жінка зібрала та описала майже 5000 музейних предметів. Експозиція “Край у 1861-1916 роках” постійно оновлюється, а його концепція зазнала суттєвої реекспозиції та була повністю оновлена та перебудована. У 2010 році у музеї сформували виставку “Катеринославщина — українська Бельгія. Кінець XIX — початок XX століття”. Виставку експонували в посольстві України в Бельгії.
Також дослідниця брала участь у формуванні колективних монографій та різних збірників, які присвячені історії Придніпров’я. Робота була глибинною та охоплювала дуже багато різноманітних джерел.
Спадщина та громадська діяльність
За сумлінну працю Валентину Лазебник неодноразово нагороджували грамотами, подяками та вручали цінні подарунки. Краєзнавиця має й пам’ятну медаль “За заслуги перед містом”. Також отримала подяку від Управління культури ОДА за науково-дослідницьку роботу стосовно життя та діяльності міських голів. Нагороджена стипендією за “Програмою підтримки музейних працівників”. У 2009 році указом президента України науковицю нагородили орденом княгині Ольги III ступеня. У 2012 році отримала відзнаку від голови ОДА “За розвиток регіону”.
Жінка активна у громадському житті, виступає з доповідями та лекціями, бере участь у телепередачах. Її робота допомагає популяризувати історію рідного краю та сприяє примноженню культурної спадщини Дніпра. Як спеціаліст історії міського самоврядування досить часто виступала перед депутатським корпусом обласної, міської та районних рад.
Ще з 1980 року друкується у журналах та газетах. Її статті можна бачити у різних наукових виданнях, наприклад, “Вісник ДНУ”, “Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник” та календарі-щорічнику “Моє Придніпров’я”. Також видала книги “Озерка — наша”, “Неизвестная Катеринославщина”. Краєзнавиця допомагає іншим дослідникам видавати власні краєзнавчі матеріали.
Валентина Лазебник залучена й до громадської діяльності й багато років була членом комісії з перейменувань вулиць, площ Дніпра. Її робота допомагає зберегти пам’ятні місця та історико-культурні об’єкти. Також жінка бере участь у краєзнавчому клубі “Ріднокрай”, який функціонував у обласній науковій бібліотеці. Часто з великою компанією краєзнавців вона подорожувала краєм. Це були місця роботи Олександра Поля, Ераста Бродського та Василя Біднова.
Отже, робота Валентини Лазебник полягає не тільки в збереженні історичних пам’яток краю, а й у підтримці інтересу жителів Дніпропетровщини до історії мегаполіса. Її праця — це джерело натхнення для майбутніх поколінь та всіх поціновувачів історії Дніпропетровщини.