Однією із символічних особливостей багатьох міст є різноманітні легенди про жінок, а також найпоширеніші міфи про них. Крім того, все спрощується тим, що в сучасному світі дуже легко наштовхнутися на реалістичний міф, в який багато хто насправді вірить. Тобто вони оточують нас всюди. Наприклад, ви впевнені, що дніпрянки особливо емоційні? Або що чоловіки набагато кращі працівники, особливо в IT-компаніях, ніж жінки? Хоча все це зовсім не так. Далі на dnepryanka.
Тож у цій статті пропонуємо вашій увазі добірку кількох легенд про місцевих жінок міста Дніпро та розглянемо міфи, які стосуються не лише жінок нашого регіону, а й усіх українок.
Міфи
Дискримінація жінок на роботі — міф чи жорстока реальність?
Останні дослідження довели, що жінки є найкращими програмістами. Але разом з тим ми продовжуємо чути в усьому світі, що жінкам важче будувати кар’єру, що існує певна дискримінація. Тож дізнаймося, яка у Дніпрі ситуація з дискримінацією міщанок та як їм будувати кар’єру.
У місті періодично виникають скандали щодо прав дніпрянок на роботі через те, що вони просто не чоловічої статі. Однією з таких дискримінацій є некоректно сформульовані вакансії деяких ІТ-компаній, коли в тексті як одна з умов працевлаштування вказується стать і вік кандидата, ненормований робочий день і відсутність особистого життя. Очевидно, що існує поєднання прямої та непрямої дискримінації.
На тлі таких подібних подій деякі українські сайти провели опитування серед користувачів і з’ясували, чи стикалися жінки нашого регіону з дискримінацією на роботі та в яких формах. У підсумку виявилося, що, за результатами опитування, трудова дискримінація в Дніпрі є, але в рамках світових тенденцій показники схожі.
Крім того, напевно, більшість із вас помітили, що чоловіки та жінки мають різні підходи до роботи. Чоловіки більше орієнтовані на кар’єру і думають про гроші. З іншого боку, жінки менше думають про гроші, а більше про користь, яку можуть принести компанії чи організації. Звичайно, бувають винятки. Однак особливо яскраво ця різниця в підходах проявляється при працевлаштуванні.
Для прикладу візьмемо жительку нашого регіону Катерину Губарєву, яка була і старшою HR‑менеджеркою з персоналу “Exigen Services”, і керівницею регіонального офісу “Ciklum”, і директрисою філії, і головною працівницею відділу персоналу “GlobalLogic” в Україні. Однак найважчим для дівчини була явна дискримінація в IT-сфері, з якою вона цілеспрямовано боролася.
“Працювати із захопленням і вірити в те, що робиш. Фахівця оцінюють за результатом”, — сказала дівчина, надаючи інформацію про себе сайту “Forbes.ua” для рейтингу “25 жінок в українській ІТ-галузі”. Саме таку пораду Катерина хотіла б дати собі на початку кар’єри, а також дівчатам, які хочуть працювати в схожій сфері, але бояться зіткнутися з жорстокою дискримінацією.
Таким чином, дискримінація та міфи починають з’являтися саме там, де ми внутрішньо дозволяємо їм існувати. Тож завжди просіть більше, щоб у підсумку отримати те, що вам підходить, а також пам’ятайте про досвід міщанки Катерини, яка не здалася і домоглася свого.
Міф про освіченість дніпрянок
Також не менш поширеним міфом про жінок з Дніпра є те, що вважається, що вони були дуже освіченими. При цьому йдеться навіть не про політичну еліту князів і гетьманів, а про простий народ. Водночас статистика свідчить, що наприкінці ХІХ століття на українських територіях Російської імперії було письменними лише 4% українок проти 11-12% письменних чоловіків.
Причина цього в тому, що батьки не вважали за потрібне віддавати дівчаток у науку. Особливо потрібна була в господарстві дівчинка шкільного віку. В інтерв’ю з етнографами літні дніпрянки часто розповідали, як шкодували, що батьки не віддали їх до школи – адже вміння і бажання вчитися були, але, як зазначалося, не було можливості. Парадоксально і те, що на шляху до освіти дівчаток стояли їхні матері – адже господині будинку була потрібна дівчинка-помічниця.
Легенди
Бабуся з випічкою
Однією з легенд Дніпра є бабуся, яка продає випічку в різних куточках міста. Мабуть, немає в Дніпрі людей, які ніколи не бачили цю бабусю, яка запрошувала перехожих до свого столу з різноманітними хлібобулочними виробами. Вона голосно озвучує весь асортимент і засмучується, якщо їй здається, що випічка не дійде до покупця. Кажуть, ця жінка колись була завучем у школі та вчителем математики. За іншою версією, вона викладала дітям російську мову та літературу.
Легенди про привидів разом з екскурсоводом Аллою Гузовською у Кам’янському
Нашою областю була проведена цікава тематична екскурсія, яку підготувало Кам’янське краєзнавче товариство “Каменське-Дніпродзержинськ”. У ролі гіда виступила бібліотекарка ЦБС ім. Т. Г. Шевченка – Алла Гузовська.
У цій екскурсії любителі таємниць та історії нашого міста, а також гості з Дніпра, відвідали Героїв Майдану, звідки відкривалися найкращі краєвиди на місцеву пам’ятку – будинок зі шпилем. Там послухали одну з міських легенд про привида, який нібито жив у кімнаті під шпилем. За легендою, саме там художник убив свою родину. На жаль, того вечора їм не вдалося помітити жодних ознак привидів у будівлі. Можливо їх відлякала гучна техніка, яку запустили під час ремонту проспекту Свободи чи ще щось. Але хай там що, чимало цікавих фактів з історії розвитку міста присутні дізналися від краєзнавиці та журналістки Людмили Глок.
По дорозі до центрального парку – колишнього міського цвинтаря – Алла Гузовська розповіла про привид доньки мірошника. Сама легенда свідчить, що навпроти парку знаходиться ЦУМ, збудований у 1969 році на місці знесеного старого млина. Колись він мав лише два поверхи. Тому серед містичних легенд міста є згадка про те, що цей привид дочки мірошника іноді з’являється в районі ЦУМу, тобто на місці зруйнованого млина, і рідше біля супермаркету “Варус”.
Кінцевою точкою їхньої подорожі став парк. Любителі історії, стоячи біля цвинтарної огорожі тих часів, дізнавалися про відомих особистостей, похованих на тій території, та про прекрасні скульптурні композиції, що прикрашали могили. Також відвідувачі дізналися про народну легенду, згідно з якою: біля оглядового колеса час від часу з’являється привид Павла Ясюковича, сина генерального директора Дніпровського заводу Ігнатія Ясюковича. Також досить цікаво, що місцеві жителі пов’язували з цією пам’яткою парку кілька трагічних історій.
Тож вірити міфам і легендам чи ні – вирішувати вам. Однак пам’ятайте, що в кожній брехні є частка істини.
Насправді про мешканок Дніпра існує багато міфів. Все це проявляється в дискримінації, тобто в несправедливому чи жорстокому поводженні, з яким стикаються майже всі українські жінки, наприклад, розрив у зарплаті чи надмірна прискіпливість. Своєю працею та наполегливістю вони намагаються розвінчати нав’язливі міфи та стереотипи про жінок, нав’язані суспільством. Такий неприємний досвід був і у Катерини Губарєвої, яка зрештою довела, що жінки в ІТ-компаніях не менш важливі за чоловіків.
Щодо легенд, то зрозуміло, що чи не в кожному місті, навіть якщо воно невелике, туристам обов’язково розкажуть якусь особливу легенду про те, чим або ким воно славиться, особливо про привидів, у чому ми переконалися, дізнавшись про екскурсію, яку провела міщанка нашого краю — Алла Гузовська. Або принаймні запропонують відвідати “місце сили”, якого більше ніде немає.
Все це міські міфи, які подекуди стають відомішими за реальну історію міста. При цьому міфи міста обов’язково проявляються в просторі.
Наприклад, у вигляді символів, які стають візитівками області — будинок зі шпилем. Як вже було сказано в статті, це незвичайна будівля, яка стоїть на проспекті Свободи в Кам’янському. Але найголовніше пам’ятати, що міфи та легенди не повністю визначають архітектуру та культуру Дніпра, і це стосується не лише нашої області, а й інших міст України.