Жінки Дніпропетровщини здавна відрізнялися своєю красою, бо ще з минулих часів користувалися різноманітними способами, які покращували вроду. Крім того, жінки кожного регіону формували окремі стандарти краси та своєрідність догляду за собою. Далі на dnepryanka.
Жінки минулого також витрачали багато часу, щоб мати бездоганний вигляд і почуватися впевнено. В сучасному світі красивою бути просто, але колись дівчата Дніпра не маючи лазерної епіляції та салонів краси вміли закохувати в себе чоловіків.
Одяг мешканок міста та регіону
Дніпро — особливе місто, де його мешканки дуже дбали про свій зовнішній вигляд. Тут жінки завжди мали свої секрети, уважно стежили за модою, але в повсякденному житті обирали зручність. Оскільки багато жінок працювало у харчовій, легкій та текстильній промисловості, то частіше віддавали перевагу консервативному одягу. У 19 столітті одяг був функціональним і простим, бо життя минулого диктувало свої правила поведінки та зовнішнього вигляду. Через консервативне суспільство, вплив церкви та роду діяльності родини одяг дівчат був невибагливим та скромним. Вбрання не було способом вираження.
Основною частиною одягу залишалася бавовняна сукня. Зазвичай вона мала довгі рукави, фартух був коротшим і закривав частину ніг. Прикрашали жінки себе бавовняними хустками й невеликими прикрасами зі скла, дерева та металу. Взуття обирали натуральне, з льону чи шкіри, щоб було зручно працювати в полі.
Під час святкувань мешканки міста згадували про моду, одягаючи різнобарвні сукні, прикрашені ґудзиками, вишивкою чи мереживом. Особливе місто у гардеробі жінок Дніпропетровщини займала вишиванка. Жінки самостійно вишивали лляні сорочки різними техніками. Для регіону був характерний геометричний орнамент, але популярність не втрачали листя, квіти, візерунки. Загалом вбрання жінок було просте, зручне й скромне, відбиваючи життя селян і робітників в ті часи.
Секрети дніпрянок
Жінки та дівчата міста в минулому не мали різних кремів, але вже тоді доглядали за обличчям. Використовували мед з квітів, вершкове масло, яйця, овочі, фрукти та квас із пшеничного чи житнього хліба. Також виготовляли крем з ягід калини й додаткових інгредієнтів. Популярною була маска і з плодів груші. Ще обирали для вмивання кришталево чисту джерельну воду, а іноді й росу. Після трудового дня за верстатом жінкам необхідно було заспокоїти шкіру. Для цього вони варили заспокійливі відвари з череди, чебрецю, м`яти, любистку. Завдяки цьому шкіра очищувалася від пилу та шкірного сала.
Купалися містянки у воді, в яку додавали різні трави: ромашку, любисток, череду. Особливо ретельно треба було доглядати за руками, бо після ткацького верстата і домашньої роботи шкіра темніла, грубшала і тріскалася. Щоб запобігти таким проблемам жінки варили корінь лопуха, потім змішували його з тваринним жиром й змащували руки. Якщо тріщини не загоювались, то лікували їх коренем хрону. Щоб зміцнити нігтьові пластини використовували сік смородини та журавлини.
Також ретельно доглядали й за волоссям. Мили джерельною водою, а ополіскували настоєм з кропиви та березового листя. Коли волосся сіклося його змащували реп`яховою олією або її втирали в шкіру голови. Стежили красуні й за кольором волосся, підфарбовуючи його. Для цього використовували лушпиння цибулі, кору дуба, шовковицю, ожину, відвар листя горіха й липи.
Замість парфумів клали за пазуху любисток і мелісу, які мали досить приємний аромат. Уникали часнику і цибулі.
Жіночі лайфхаки дніпрянок
Щоб щоки були рожевими жінки використовували буряк.
Пухкими губи робили покусування.
Коли з`явилася перша косметика, то модно було фарбувати губи бантиком бордовою помадою з фіолетовим відтінком.
Брови намагалися вищипувати тонкою смужкою, а зверху підвести чорним олівцем.