На території Придніпровщини, порівнюючи з іншими регіонами сучасної Україні, стали поширеними художні вишивки – окремий вид народного мистецтва. На території сучасної Дніпропетровської області із покоління в покоління передавались особливі регіональні орнаменти, а від однієї родини до іншої передавалися секрети вишивки, удосконалюючи свою майстерність.
Одне лише слово вишивка надихає сучасність на переосмислення щодо глибини поняття цього слова. Від грецької мови “вишивка” – це космос, адже в давнину вважалося, шо біла сорочка є символом життєвого поля, який доводиться пережити кожній людині. Її особливий орнамент в різних регіонах символізував щось різне – так, материна сорочка є символом рушником долі, а домашні вишивки мали б приносити родині комфорт у будинок та тепло. Про те, яким був регіональний орнамент на території Дніпропетровської області читайте далі на dnepryanka.
Як розпізнати регіональний орнамент?
Перші знахідки вишивки на території Придніпров’я датуються глибинними тисячоліттями. Вони характеризуються діяльністю трипільців, знайдені пам’ятки яких свідчать про ткацтво на нашій території. Деякі пам’ятки свідчать про виникнення регіональних орнаментів вишивки ще зі скіфської епохи, особливостями яких є високохудожні витвори видатних майстрів того часу. За допомогою знайдених курганів на території Дніпропетровської області можливе вивчення культури та побуту племен того часу, а також дослідження технологій ткацтва того часу.
Регіональні орнаменти Придніпров’я мають свої особливості, порівнюючи з іншими територіями – так, в нашій області вишиванки ще скіфів мали орнамент золотих нашивок із зображеннями грифонів, левів, оленів тощо. Скіфи використовували різноманітні аплікації з кольорової шкіри, декоративні шви. Одяг для літа був таким – біла сорочка із вільного матеріалу та широкими рукавами, на плечах по низу рукавів і по подолу прикрашали золотими нашивками. Увесь чоловічий та жіночий одяг був щедро розшитий золотими нашивками, на яких Скіфи зображували лева, що роздирає лань, крилатих грифонів, рослинними пальметками.
Було досліджено і соціально-економічне розшарування населення Придніпров’я, яке проживало на території нашої області у період ІІІ століття до нашої ери – більш заможні жінки-сарматки мали одяг із оздобленням золотим гаптуванням одягу, а бідніші жінки носили вишиванки із звичайними намистинами і кольоровою вишивкою.
Період козаків на території Придніпров’я та одяг того часу
Особливе вбрання мали й козацькі старшини того часу – гетьмани та полковники. Дніпром-річкою проходили важливі торговельні і соляні шляхи. В тому числі за допомогою цих шляхів транспортувалися матеріали для одягу – складові одягу козаків возилися торговцями із сусідніх держав. Придніпровських козаків для власних вишиванок вабили заможні орнаменти – шовкові та золоті тканини, дорогоцінні пояси, гарні гудзики, а платили козаки прикрасами або звичайною військовою здобиччю. Пізніше більш поширеною стала торгівля вже готовими вишиванками.
Проте ж, для звичайного народу того періоду повсякденний одяг був далеко не таким. Він був менш декорований, був вишитий із більш грубіших матеріалів. Святковий одяг для людей відрізнявся наявністю більш естетичних матеріалів, одяг збагачувався колоритом, а різні технології декорування вишиванки символізували достаток і красу. Для народу Придніпров’я було характерно обрядове вбрання із особливою символікою – кожен регіональний орнамент за період свого існування вже ставав традицією, поступово перетворившись на декоративний елемент.
Регіональні орнаменти Катеринославщині: згадки
Катеринославські майстрині вправно володіли будь-якими швами. Так, типовим одягом для людини із Придніпров’я був одяг, вишитий ажурними мережками, за допомогою низзю–стародавньої класичної техніки, яка шилася зі споду, штапівкою, стебнівкою, лічильною гладдю, використовувалась технологія вирізування та виколювання. Є зразки одягу простої людини з Катеринославу – на ній використовувався угорський шов, візерунковий шов, кубикова лиштва.
На Катеринославщині зазвичай були відомими геометричні орнаменти для народної вишивки. Це були різні геометричні фігури, такі як: ромби, хрести, косі хрести, свастики, зірки, трикутники, квадрати та їхнє об’єднання, вписування декількох елементів у інший тощо. В результаті цього вдавалося отримувати інші геометричні фігури, які можна було б використати у орнаменті одягу. Майстерними та дизайнерськими руками майстрів нашого регіону створювалися різні особливі орнаменти, якими прикрашали вишиванки. Цього можна було досягти лише завдяки безцінному досвіду, безперервній роботі та навичкам, які передавалися від родини до родини.
Хоча традиційний одяг саме Дніпропетровщини, порівнюючи з іншими степовими регіонами України, ще мало досліджений, можна вже стверджувати про багату історію вишиванок на цій землі. Традиційний одяг нашого регіону є справжнім сплавом усіх інших територій Лісостепової зони із переплетенням традицій Поділля, Середнього Подніпров’я, Полтавщини та Слобожанщини. Вишиванки саме Дніпропетровщини характерний фабричним виробництвом, в якому домінували новітні міські тенденції в оздобленні та окремі фрагменти, які збагачували одяг. Неабияким індикатором одягу саме степової зони України є кареподібна форма горловини сорочок, керсеток та юпок.
Особливості чоловічих сорочок – “чумачок”
Своєрідною особливістю чоловічих сорочок-чумачок або розповсюджених на території Придніпров’я лоцманських сорочок було пряме та вільне викінчення розширених до низу рукавів. Широкі рукави лоцманських сорочок відігравали роль такого собі прапора, яким при переправі через пороги річки Дніпро самі лоцмани махали широкими рукавами, а від способу махання руками давалися різні сигнали для інших. Такий крій рукава був досить зручними для повсякденного використання – легко знімаються із людини, якщо з’являється така потреба при відповідних обставинах. У спекотну пору року тіло, завдяки широким рукавам, краще провівалося вітром. Особливим регіональним орнаментом є й мережка, а іноді і мереживний край, яка підкреслювала тоненьку вишиту орнаментальну смужку. Ці орнаменти використовувалися і для вишиванок.
Найпоширеніші технології, які використовувалися при ткацтві, були художня двобічна гладь, лічильна гладь, стебнівка, мережка та філейне шитво, іноді використовувався і хрестик. Під час виконання геометричних або рослинних орнаментів, більш переважали саме чорно-червоні кольорові тони. В рослинному орнаменті переважали мотиви квіткових рослин, композиція яких формувалася поєднанням пишних та вільно розташованих гнучких гілочок. Вони були з площинними п’ятипелюстковими квітами, а також із трипелюстковими пуп’янками та іншими дрібними листочками.
Насамкінець варто сказати і про художню витонченість – сорочки прикрашались філейним шитвом. Саме для регіону було характерним широке поле прозорої мережаної сітки, яке вишивалося “білим по білому” із використанням рослинних мотивів. Такі орнаменти Дніпропетровського краю створювала неабиякий ефект коштовного оздоблення сорочки, а найголовнішою її прикрасою був художньо вишуканий декор. Саме ця особливість орнаменту робить вишивку нашого краю особливою та майстерною.
