В різних регіонах Катеринославщини своя особлива історія вишивки – її орнаменти передавались з покоління в покоління, спадково зберігались між вишивальницями-майстринями, збагачуючи історію власних регіонів. Розмаїття на полотні радує душу і милує зір, а традиційний одяг вбирав у себе тяжкий життєвий шлях містян різних регіонів. Далі на dnepryanka.
Найбільш поширеним одягом для такого традиційного свята, як весілля, була художня вишивка. На Катеринославщині вона була найпопулярнішою, а секрети вишиття передавалися між родинами, удосконалюючи майстерність художньої вишивки. Вбирає в себе вона як і веселу енергію в домах Придніпров’я, так і сумну, створюючи історію свого існування.
Ранкове вдягання традиційного весільного вбрання
Рано зранку перед шлюбом, молодят на Катеринославщині одягали традиційно пишно – жінку одягали в гарний одяг, для неї виготовляли головний убір із квіток, а в дівочі коси вплітали стрічки. В цей час молодого чоловіка кропить свяченою водою мати, нареченого обсипали житом, а після його поклоніння усім присутнім, а особливо рідній матері, в супроводі з нею слідував до нареченої.
Із самого ранку до катеринославських молодят збиралися свати, родичі і близькі, вбираючи молоду до церкви. Одягали на наречену шлюбне вбрання, виготовляли вінок із білого воску (чи парафіну), перевивали виріб квітами зелених барвінок й квітами розмарину. Прибувши до церкви, молодят традиційно обвінчує настоятель храму, а вдома їх вже зустрічають батьки, благословляючи новостворену родину хлібом-сіллю на щасливе довге життя. По всьому селищу йдуть веселощі – музика лунає із гармоній та бубнів. В подарунок нареченій дарують традиційну катеринославську скриню з посагом, в якій зможе зберігати цінні речі.
Традиції молодят під час весілля на Катеринославщині
Популярною традицією на Катеринославщині була й думка про те, що аби новостворена родина була міцна та стійка, наречених треба було посипати горіхами, аби молодята провели довге сумісне життя, обсипали їх житом, на щасливий шлях молодят – хмелем, на солодке життя – солодкими цукерками, а на заможність треба було посипати грошима. В Катеринославському районі став поширеним і звичай, коли молодят посипали сіллю, що було символом сумісного життя без чар. Перед весільним походом до храму, у хаті нову родину благословляли хорошими словами батьки.
Під час вінчання на Катеринославщині також були особливі традиції. Так, цей процес не обходився без рушників – в церкві перед самим процесом молодята стояли поруч із аналоєм (із чотирикутним столиком з похилим верхом, вживаного в богослужінні) на вінчальному білому рушнику. На ньому традиційно стояли наречений і наречена, ніби переносились на якийсь проміжок часу світом далеко на хмари, де й проходило головне благословення для новоствореної родини. Символічним знаком вінчання на Катеринославщині було й особлива традиція, за якою задля щасливої родини за православними розповідями навколо аналою молодятам треба було ходити саме три рази.
Однією із головних традицій під час весільного свята на Катеринославщині був додатковий “союзний” рушник – для нареченого і нареченої він має приносити духовний зв’язок, союз між взаємним коханням та прихильності подружжя, а також їхнє тісне духовне єднання. Під час процесу вінчання священик традиційно зв’язував н руки молодят. Для батьківського благословення наречених мали призначатися рушники до вінчальної пари ікон (ікони Спасителя та Богородиці), а на вишитих рушниках подавався хліб.
