Індустрія краси – це шалена машина, яка виглядає з кожного куточка та нагадує кожній жінці, що їй потрібно використовувати безліч засобів для покращення і збереження своєї краси та молодості. Макіяж вже давно став буденною та вкрай необхідною справою, без якої жінка вже відчуває себе неповноцінною. Він давно вже імітує природну красу, маскуючи інші від природи надані особливості: родинка, шрами, веснянки, овал лиця та інше. Якою косметикою користувались дніпрянки раніше та які тенденції в індустрії розвитку краси можна прогледіти і зараз, читайте далі в публікації. Далі на dnepryanka.
За Радянських часів в нашому місті декоративна косметика була в дефіциті, як і переважна більшість інших товарів. Косметика іноземного виробництва високої якості була дуже високовартісна протягом всієї історії існування Радянського Союзу.
Після Жовтневого перевороту, який скасував класовий поділ та затвердив новий суспільний устрій, неминуче вплинув і на формування моди. Працюючий народ молодої країни мав виглядати, як належить будинкам нового суспільства. Але ніхто не уявляв точно, яким саме повинен бути цей вигляд!
Аскетичний образ початку “нового часу” підкреслював рівноправність чоловіка і жінки в радянському суспільстві. Це було зумовлено не лише запереченням усього старого, а й важкими економічними умовами громадянської війни, жорсткою політикою воєнного комунізму. Люди не мали змоги придбати їжу, одяг, засоби гігієни і побутові прилади – не кажучи вже про моду!
Перше виробництво косметики під лозунгом боротьби за гігієну сучасної культурної людини
Після 1920-х років спостерігалось відновлення економічного стану, що дозволило відновлювати всі сфери діяльності. З’являлись журнали, що демонстрували красиве життя та модний одяг. Атрибутами нового життя стали європейські фетіши 20-х років: французькі парфуми “Лоріган Коті” (“L`Origan Coty”), панчохи зі стрілкою та котикові пальто. Пудра, помада, парфуми та одеколон вартували дуже дорого, але мали шалену популярність. Найвідоміші парфумами 30-х років стала “Червона Москва”, яка ще довгий час залишалась бажаним подарунком кожної радянської жінки.
В 1922 році був створений Московський ТЕЖЕ – Державне об’єднання ефірно-жирових есенцій (трест) та Ленжет – трест в Ленінграді. Під лозунгом боротьби за гігієну, як невід’ємний атрибут культурної людини почалось виробництво перших косметичних засобів: помада, пудра, одеколон і парфуми.
У кого з місцевих жінок була можливість купувати в комісійних магазинах чи розподільниках – віддавали перевагу закордонній косметиці та парфумам. Особливим спросом вважалась продукція французького бренду “Coty”: помада, туш, пудра та парфуми.
В 1930-х роках секс-символом радянської моди стала радянська жінка-робітниця, що встигає і на роботі, і по дому, а також у громадських справах. При цьому жінка не забуває і про свій зовнішній вигляд, вона доглядає за собою, завжди виглядає охайно та не вульгарно.
Уособленням модної жінки в Радянському Союзі були акторки, які копіювали образи західних кіноактрис. Кумирами радянських жінок стали популярні акторки та співачки: Ніна Алісова, Айда Войцик, Едіт Утьосова, Клавдія Шульженко, Тетяна Окунєвська та інші.
В 1936 році виходить один з перших косметичних товарів під маркою “Главпарфюмер” – крем “Червоний мак”.
У 1940-х роках радянська мода наближалась до європейської. Яскраво нафарбовані вуста – були найголовнішим елементом макіяжу, а вироби Інституту косметики та гігієни й надалі користувались попитом.
В 1947 році Радянський Союз почав боротьбу “із згубним впливом Заходу”, у зв’язку із цим модні тенденції в країні почали відставати мінімум на 10 років.
Яскраво-червона помада – головний атрибут макіяжу радянської жінки
Після Другої світової війни жінкам в місті доводилось конкурувати за увагу чоловіків. На формування повоєнного образу радянської жінки вплинула зовнішність зірок західного кінематографу. Своєрідним “голлівудським гламуром” 40-х років були яскраво-червоні губи, нафарбовані брови у формі надтонкої дуги, накладні вії.
В 1950-х роках взірцем для наслідування ставали екранні вітчизняні та західні герої, вітчизняні співаки. Європейських знаменитостей радянські жінки майже не бачили, косметикою користувались доволі мало, а улюбленим атрибутом залишалась – помада. В магазини завозили переважно вітчизняну косметику і парфумерію, а якщо завозилось щось іноземне (із соціалістичних країн) – вмить розкуповували. В цей період модним ставало відвідування дніпрянками салонів краси, перукарень, косметичних кабінетів. Гарні салони краси та перукарні навіть в ті роки мали великі черги та позитивну репутацію. Глянцеві видання та журнали постійно нагадували містянкам про те, що справжня радянська жінка повинна мати доглянутий вигляд та бути модною. Після виходу у періодичне видання естонського журналу “Сілует” в 1957 році місцеві жінки почали цікавитись іще більше.
З виходом “Карнавальної ночі” в 1956 році Людмила Гурченко одразу стає взірцем краси, а після виходу аргентинського фільму “Наречений для Лаури” жінки захопились зовнішністю Лоліти Торрес.
Розквіт молодіжного руху стиляг
У 1950-1960 роках з’явився молодіжний рух стиляг. Молодь наслідувала яскраву європейську моду 1950-х років всупереч існуючого тоді стандарту “правильної радянської людини”. Дівчата-стиляги носили яскравий макіяж, аксесуари та пишну різнобарвну юбку, або подол плаття. Хлопці та дівчата наслідували європейську моду с багатьма яскравими кольорами та легкості. При цьому працюючі на керівних посадах жінки мали більш стриманий образ, повторюючи моду міністра культури СССР Катерини Фурцевої.
У 1960-х роках асортимент вітчизняної продукції залишався надзвичайно скудним. Коли на заході увійшли в моду “стрілки”, наші жінки їх малювали не олівцем для очей “Косметика”, а звичайним м’яким олівцем для малювання, через відсутність необхідного у продажу. В магазинах можливо було придбати пудру в пластикових циліндричних коробках та помаду невисокої якості з непривабливим дизайном пластикового циліндру. Туші та тіней для повік в продажу не було. Прямокутна туш з жорсткою щіточкою з’явилась лише в кінці 1960-х. Таку туш потрібно було ретельно змастити та нанести отриману пасту на вії. В асортименті було лише багато кремів для рук та обличчя, вазелін був замість бальзаму для губ, а також лаки для нігтів дуже низької якості.
Перша імпортна косметика та журнал “Бурда”
В 1970-х роках з’явились сіро-блакитні тіні “Елена”, які жінки наносили дедалі сміливіше – аж до брів. Туш брусочком “Ленінградська”, густий тональний крем “Балет” – все це стало символом цілої епохи. Духи “Наташа” мали дуже шалену популярність.
На початку 80-х років розширився асортимент косметичної продукції, а також її палітра. Популярним став лак для волосся “Прелесть”, завдяки якому закріплювався начіс. У валютних магазинах з’явилась косметика марок “Lancome”, “Dior”, “Estee Lauder”, про яку всі мріяли, але купити могла не кожна дніпрянка!
В 1987 році випустили перший номер журналу “Бурда”, в якому дніпрянки дізнавались про останні модні тенденції в косметиці та одягу.
1990-і: яскраво та вражаюче!
Косметика середини 1980- початку 1990-х років вражала своєю екстремальністю та різноманітністю. Вітчизняна “Ruby Rose” запропонувала велику палітру тіней, марка Kiki -лаків для нігтів низької якості. Але десятиріччя хронічного дефіциту змусили радянських жінок радіти і такому вибору.
Улюбленою зачіскою дівчат в 90-х роках – були кучері! На губах наносили блиск, на повіки – тіні з блискітками, скули виділялись яскравими рум’янами.
Який би період не розглядався, в кожному десятиріччі жінка прагнула виглядати гарно, модно та доглянуто! Жінка завжди віддавала увагу своєму зовнішньому вигляду, в залежності від можливостей та обставин. Незалежно від напрямку моду до натуральності або більш яскравому макіяжу – цікавість жінки до експериментів не спинити!
