Коли один етап нашого життя завершується і змінюється новим – більшість людей так і не переходять на наступний рівень! Ми продовжуємо душею і серцем перебувати в своєму минулому, для багатьох воно продовжує мати таку невидиму силу, яке повертається весь час ніби бумеранг. Змушує думати весь час про місце подій, про пошук вірних варіантів, про нібито необхідність щось виправити в своєму житті. Далі на dnepryanka.

Давайте розглянемо основні проблеми, чому таке з нами відбувається?

Найперше – ми всі маємо страх перед змінами. Життя вимагає від нас постійної здатності до змін, ми маємо пристосовуватись до обставин, ми маємо працювати над собою…А в минулому там все для нас знайоме! А коли нам все знайоме – здається, що все нібито більш безпечно. Нам потрібно менше енергії витрачати на щось, де ми вже були, аніж на новий досвід у житті. Наприклад, звична для нас дорога до роботи. Якщо ми йдемо весь час однією і тією ж дорогою, вона нам вважається знайомою і коротшою за тривалістю. Якщо обираємо нову дорогу, вважається, що витрачається більше часу на подолання цього маршруту. Тому наше минуле сприймається нами, як знайома дорога.

Ми часто ображаємось на людей з нашого минулого?

Якщо близька людина зробила нам боляче, то ми навмисно зберігаємо з цією людиною емоційний зв’язок. Якщо нам зробили боляче або нас скривдили – це не означає, що ми припиняємо любити. Ми любимо не за щось, а незважаючи ні на що!

Ми відчуваємо себе винними!

Дуже часто люди відчувають почуття провини безпосередньо перед собою. За те, що заподіяли комусь біль або сказали образливі слова. Таким чином, нам доводиться по цим колам проходити знов аби виправити ситуацію.

Минуле – минуло!

Потрібно просто для себе ухвалити рішення про те, що сталось все так, як сталося! Ви зробили все, що було потрібно. Іншого шляху для вас не було. Найголовніше заспокоїти себе тим, що у минулому немає можливості для змін. По-друге, це був все ж таки хороший досвід, для дорослої людини він необхідний і без нього ми не становимось собою. При необхідності, потрібно працювати з психологом. Якщо немає можливості працювати з психологом -пишіть собі розгорнуті листи, але пам’ятайте про безпеку. Листи особисті і ніхто не має їх прочитати.

Пробачте себе и прийміть!

Ви маєте себе звільнити від уявного вантажу, щоб обирати подальше життя. Акцент потрібно робити на сьогоденні, що відбувається саме тут і зараз – нове оточення, нові враження, нові почуття! Це абсолютно нормально, за це не потрібно виплачувати емоційною провиною. Відпускати події та людей з минулого потрібно, бо без цього ми втрачаємо енергію, починаємо старіти передчасно. Будьте вдячні за те, що є в вас зараз і не шкодуйте про те, що втратили.

Джерело фото: https://doc.ua/

Пам’ятайте, що минуле – це момент часу, ви не можете змінити його, але ви точно зможете відпустити і таким чином звільнитися.

Якщо ви страждаєте посттравматичними станами, якщо не можете нормально спати, втрачаєте апетит, весь час перебуваєте в емоційному неспокійному стані – звертайтесь до спеціалістів психоневрологів, фахівця, що надасть необхідну допомогу. Не соромтесь визнати, що вам потрібна допомога!

Як пережити розлучення: поради від дніпровських психологів

Розлучення з точки зору психології – це своєрідне банкрутство, на подолання якого потрібно дуже багато сил та енергії. Пережити -це не означає забути, а припинити постійно тривожно згадувати. 

Етапи переживання розлучення:

• Гнів (партнер починає гніватися на себе, на партнера та весь світ світ);
• Заперечення (мозок таким чином захищає людину, щоб не отримати травму. Ніби то все це не може бути, партнер пожартував і начебто колись для нас вічний союз – розпався;
• Торгівля (один з партнерів намагається домовитись, налагодити відносини, в розмові присутні обіцянки виправитись, аби знову відновити стосунки);
• Апатія, депресія (стадія, на якій накриває болем від того, що вже так не буде, як раніше. Біль і безвихідь);
• Світлий сум (прийняття). На цьому етапі людина усвідомлює, що крім шлюбу є багато інших прекрасних речей, заради яких є сенс продовжувати життя.

Поради

Не робіть зі своєї оселі музей колишніх спогадів (всі фото колишнього потрібно прибрати подалі)! Спробуйте знайти улюблене хобі, це може бути арт-терапія, спорт, йога, пробіжка тощо.

Якщо є потреба випустити емоції назовні – це необхідно робити та не ховати себе разом із “горем”. Це погана ідея, яка може обернутися поганими наслідками для здоров’я людини.

При можливості оточіть себе підтримкою близьких. Не відмовляйтесь від підтримки добрих до вас людей. Знайдіть підтримку у друзях та близьких, хто зможе вислухати, підтримати і при потребі дати поради.

Важливо почати будувати плани на майбутнє, жити лише минулим – лише погіршить ситуацію. Будь-які зміни у власному житті допомагають відволіктись, подивитись на ситуацію по новому.

Потрібно максимально зменшити або зовсім припинити спілкування з колишнім чоловіком/дружиною. Не слід стежити за соціальними мережами колишнього та його життям. Важливо дати справам сердечним закрити пережиту главу та зрозуміти, що життя триває, а не травмувати себе кожен раз – знову і знов!

Розлученим жінкам допомагає і вірування. Вважається, що матеріальні та побутові цінності не поєднають родину до цілісності, якщо родинна атмосфера повна безсовісності та безвідповідальності. Коли наречені одружуються, іноді двоє сподіваються на солодке насолодження від родинних стосунків, проте в такому випадку вона надто швидко проходить. 

Після цього в родині розпочинається період, коли кохання між нареченими зникає. Проте кохання – це не лише почуття насолодження від сумісного життя в спільному житлі. Це – велике і глибоке внутрішнє почуття, про яке треба пам’ятати та поливати, як квіточку, дбаючи про його кожний пелюсток. Якщо люди звертають увагу не тільки на земне і навколишнє почуття, яке руйнується в родині, а і на те, що зараз знаходиться на глибині людської душі (там, де є місце для вірування, яке дає людині умови для продовження життя попри всі втрати й розчарування), то зазвичай така родина не руйнується, а навпаки розквітає. Бо в такій родині є внутрішнє розуміння вірування, при якому людина живе не самотужки, думаючи про якусь особисту мету, з якою вона прийшла на світ, щоб і надалі розвивати всесвіт. Любов між нареченими — це не завжди пристрасні поцілунки, а це й почуття внутрішнього милосердя, піклування, коли ви вмієте виховуватись та розумітись. 

Розлучення – це безумовно фінал однієї історії, але потрібно жити майбутнім, в якому обов’язково почнеться нова.

Аналіз після розлучення обов’язковий. Нам потрібно зробити висновки щодо таких аспектів: що мене не влаштовувало у стосунках, чому партнеру було не комфортно. Але не для того, щоб звинувачувати, а для того, щоб вийти з досвідом – я тепер розумію, що для мене не підходить, що не є моїм. Це нормальна реакція дорослої людини, що починає аналізувати минуле. Переживають минулі стосунки швидше насамперед ті люди, які були менш занурені у відносини.

Як відновити свою цілісність після розриву? 

В минулій історії кохання ми стали нібито банкрутами, нам багато чого не вистачало, щоб відчувати себе цілісним, але разом з тим зникає той фактор, що заважав нам мати те життя, яке ми собі хочемо запропонувати. Тому створюйте свою особистість без жалю про те, що  було, без гніву на того, хто вам заважав. Візьміть на себе 100% відповідальність за те, що ви сьогодні можете навчитися заново пити каву, прибирати квартиру або спілкуватись з тим, з ким раніше можливо було некомфортно. Припиніть думати, що будь-яке втрачене минуле позбавляє вас на 100%. Беріть звідти те, що вам сподобалось і працюйте над собою настільки, щоб не тягнути за собою колишні огріхи у відносинах.