Мало хто знає, що пошук людей після обстрілів у Дніпрі, Кривому Розі та інших містах України активно проводять фахівці кінологічного пошуково-рятувального загону “Антарес” із Павлограда. Ця команда працює там, де життя людей залежить від кожної хвилини пошукових операцій. Кінологи та їхні собаки-рятувальники виїжджають на місця після ракетних та дронових обстрілів, щоб знайти людей живими або хоча б з’ясувати імена загиблих. Далі на dnepryanka.
Загін “Антарес” очолює кінологиня Лариса Борисенко. Для неї війна почалася у 2014 році з волонтерської допомоги на фронті, а з 2017 року вона з командою вже активно долучилася до пошуку тіл загиблих на Донеччині та Луганщині. Після повномасштабного вторгнення роботи стало набагато більше, часто учасники загону працюють у Дніпрі. Навіть після тяжкого поранення Лариса змогла повернутися до роботи, продовжуючи тренувати собак-рятувальників і брати участь у пошуково-рятувальних операціях та гуманітарних місіях.
Від спортивного собаки до рятувальних місій
Лариса згадувала у розмовах із журналістами, що вперше до пошуковців приєдналася випадково. У 2004 році її попросили долучитися до пошуків зниклих. У Борисенко тоді був звичайний спортивний собака, але іншого шукача не знайшлося. Пес пішов по сліду й довів людей до місця, де вже потрібно було викликати водолазів. Тоді, на жаль, живих не знайшли. Але саме той пошук Лариса запам’ятала найкраще: напругу, мовчання, очі рідних і те, як всі дивилися лише на собаку. Після цього випадку вона усвідомила, що саме підготовкою таких тварин й хоче опікуватися.
Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін “Антарес” був заснований у 2008 році для пошуку живих людей у техногенних чи природних завалах. Спочатку команда стикалася з трагічними випадками, коли їх викликали занадто пізно, і зниклих знаходили вже мертвими. Саме тоді виникла ідея готувати універсальних собак, які могли б знаходити і живих, і загиблих людей, а також фрагменти тіл. Для загону важливо, щоб кожну людину виявили та належно поховали – як прояв поваги до життя і пам’яті про загиблих військових та цивільних.
Від мирного пошуку до війни
До 2014 року Лариса з колегами шукала тільки цивільних. Собаки були навчені реагувати на подих, рух, звук, але не на смерть. Такою була реальність мирного часу. Але російсько-українська війна змінила все. У 2017 році кінологів почали залучати й до пошуків тіл загиблих. Цей напрям увійшов до гуманітарної місії, яку назвали “Евакуація 200”. Відтоді робота стала іншою – важчою та відповідальнішою.
З початком повномасштабного вторгнення команда “Антарес” працювала переважно на щойно деокупованих територіях. Все забруднене, небезпечне, заміноване, кожен виїзд – ризик. Але, як розповідала Лариса, вони завжди розуміли, куди йдуть і навіщо. Інакше таку роботу неможливо було б виконувати.
Життя й робота на фронті та у тилу
Перші обстріли кінологиня згадувала як найстрашніші – навіть не для себе, а для собак. Тварини поверталися з пошуків повністю виснажені, просякнуті важким, різким запахом. Наступного дня кінологи помічали, що з псами негаразд: ледве рухалися, шкутильгали, застигали під час руху. Це виглядало так, ніби вони застрягли всередині того, що побачили. Але потроху ситуація вирівнялася.
Якщо до 2022 року на загін припадало близько 20 залучень на рік, то після російського вторгнення – до 100. Довелося паралельно працювати декільком групам, а це – інший темп та більше навантаження. Кінологи працювали й на техногенних завалах після ракетних ударів у Кривому Розі, Мирнограді. Нерідко траплялося, що під час розбору уламків собаки-рятувальники починали сигналізувати задовго до того, як люди лише добиралися до потрібного місця. І жодного разу не помилилися, потерпілих знаходили навіть у дуже глибоких підвалах.
Про те, як кінологи тренують собак
Методику підготовки тварин до пошуку тіл загиблих у “Антаресі” брали не з підручників. За словами Лариси Борисенко, все довелося формувати самостійно. Волонтери створювали зразки так званих “запахів смерті”, на яких тренували псів. Результат перевершив очікування: тварини навчилися знаходити не лише тіла, а й їхні фрагменти, деякі знахідки налічували десятки років. Траплялися випадки, коли пси виявляли залишки людської плоті на глибині півтора-двох метрів.
Найрезультативнішою собакою команди стала бельгійська вівчарка Спаркі, яка належить Ларисі Борисенко. На її рахунку чимало як врятованих, так і загиблих. Павлоградські кінологи працюють не лише разом із рятувальниками та поліцією. “Антарес” – єдина в Україні кінологічна організація, яка під керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України бере участь у гуманітарному проєкті з пошуку тіл загиблих військових “На щиті”. Такі експедиції проводять на місцях обстрілів та у районах, де щойно завершилися бойові дії. Це завжди небезпечно й ризиковано, але кінологи звикли.
Вижити на краю прірви
Але настав момент, коли удача зрадила пані Ларисі. У березні 2023 року під час роботи у Харківській області вона підірвалася на вибуховому пристрої й отримала тяжке поранення. Пізніше кінологиня згадувала, що у тій місцевості вже працювали пошукові групи, “Антарес” лише дочищав територію. Собака забіг до окопу й гримнув вибух, жінку збило з ніг. Вона відчувала, що вибило зуби й поранило ноги, але більше хвилювалася за собаку Бешу, з яким тоді працювала.
Рятували Ларису прямо на місці учасники пошуково-рятувальної операції. За її словами, тоді вона вижила дивом: при вазі близько 54 кілограмів втратила понад 3,5 літра крові. Жінку встигли довезти до Барвінкового, де зробили переливання крові, здавали всі: і лікарі, і медсестри, і навіть водії. Ларису прооперували, а потім перевезли до Дніпра. Вона провела майже 2 тижні у реанімації, потім перевели до відділення опікової травми. Лікарі фактично складали жінку заново: зберегли пальці на ногах, провели пластичні операції.
Перші кроки після вибуху
Після поранення Лариса почала тривалу й важку реабілітацію. Розповідала, що були моменти, коли здавалося: далі немає сил і сенсу продовжувати. Найважчим етапом для Лариси стало перше взуття. Коли поїхала його підбирати, реабілітологи одразу попередили, що доведеться купувати на кілька розмірів більше, щоб могла взутися. Бо ліву ногу сильно пошкодило: була порушена іннервація, пальці після реконструкції залишалися з’єднаними, з ранами та постійним болем. Першу спробу взутися Лариса проходила разом із реабілітологом, на що витратила 45 хвилин.
У якийсь момент їй порадили зупинитися, бо фізично це здавалося неможливим. Борисенко не стримала сліз, але все ж таки змогла взутися самостійно. У лікарні її емоційний стан іноді був вкрай важким, доходило до глибокої депресії й думок про те, щоб узагалі все припинити. Але підтримали друзі та родина. Особливо допомогли німецькі кінологи-рятувальники Детліф Кюнн та його організація “Rettungshundestaffel im ASB Berlin”. Саме вони наполягли на виготовленні спеціального ортопедичного взуття, яке дало б можливість рухатися з комфортом.
Навчитися ходити, щоб рятувати життя
Детліф переконав кінологиню, що вона зможе набагато більше допомогти своїй країні, якщо навчиться добре ходити. У Берліні Лариса провела понад місяць, щоб зробити необхідне взуття за індивідуальними параметрами. Вона раділа, що спеціалісти врахували всі вимоги, зробили взуття, в якому кінологиня могла працювати будь-де: на завалах, бойових ділянках, у лісах, степах та посадках. Цей випадок привів жінку до важливого висновку, що лише під час тяжких випробувань можна зрозуміти, хто – друг, хто – ворог, а хто – просто перехожий. Ну, і хто – справжній Друг.
Ніколи не здаватися!
Після поранення Лариса стикнулася з тим, що люди почали уникати спілкування з нею. Коли приїхала додому, то перший місяць провела майже на самоті, а головним супутником і підтримкою став старий пес. Життя повністю змінилося: люди, якими раніше пишалася, стали радити залишити роботу, говорили про інвалідність і навіть ставили умову, що доведеться написати заяву про звільнення.
Але кінологиня не здалася. Наполегливо тренувалася, навіть брала участь у змаганнях. Поступово рухливість поновилася, з 2024 року пані Борисенко почала іноді виїздити з пошуковими групами у межах місії “На щиті”. Хоча це було складно й потребувало багато сил, Лариса довела собі та іншим, що професійне життя після важкого поранення триває. І ніколи не треба здаватися, навіть коли щось не вдається одразу.
Підтримка для пацієнтів Дніпра
Крім пошуку живих і загиблих, загін “Антарес” опікується ще одним важливим напрямком – візитерством. Павлоградські кінологи разом зі своїми чотирилапими помічниками ще з 2009 року відвідують реабілітаційні центри, дитячі будинки та спеціальні школи. З початку війни почали регулярно приходити у відділення фізичної та реабілітаційної медицини Дніпровської міської лікарні № 4, допомагаючи пацієнтам повертатися до активного життя. Чотирилапі вихованці загону під час таких сеансів підіймають настрій пацієнтам і надають підтримку тим, хто долає фізичні та психологічні труднощі.
Щоденна відданість кінологині Лариси Борисенко
До початку повномасштабної війни загін “Антарес” міг планувати свій графік, брати відпустки та мріяти про майбутнє. З війною така можливість зникла, робота триває щодня, і команди мають бути постійно напоготові. А керівниця “Антаресу” Лариса Борисенко продовжує йти своїм шляхом, попри травми, втрати та небезпеку.
Кожна нова місія чи день тренувань із собаками та зустрічі з тими, кому вдалося допомогти, нагадують кінологині, що робота “Антаресу” не завершується, поки є люди, яких треба рятувати. Її історія – не лише про пошуки людей під завалами, а й про непохитну відданість справі, яка робить життя інших трішки безпечнішим і світлішим. Лариса переконана: навіть після найтемніших моментів життя можна знайти у собі сили рухатися вперед та змінювати світ навколо на краще.
Джерела:
- https://suspilne.media/dnipro/892585-sobaki-napolagali-na-tomu-so-tam-e-tila-ak-pracue-posukovo-ratuvalnij-zagin-antares-z-dnipropetrovsini/
- https://www.facebook.com/larisa.borysenko/
- https://vidomo.media/rus/war/1764854080-uzhe-2-5-goda-eto-i-moy-den-kinologinya-iz-pavlograda-larisa-borisenko-o-svoey-zhizni-posle-tyazhelogo-raneniya
- https://wz.lviv.ua/statti/506215-kinolohynia-larysa-borysenko-vsi-znykli-maiut-buty-znaideni-zahybli-nalezhno-pokhovani
- https://suspilne.media/dnipro/613417-reabilitacia-ta-povernenna-do-roboti-intervu-z-kerivniceu-posukovo-ratuvalnogo-zagonu-antares