Перша автомобілістка Катеринослава Зінаїда Бродська та автопробіг 1913 року

Чимало видатних імен минулого з часом зникають, навіть якщо колись вони випереджали епоху. Серед таких постатей – українка Зінаїда Бродська, яка у травні 1913 року стала першою жінкою на Катеринославщині, що сіла за кермо автомобіля. Тоді з нагоди 10-річчя Імператорського автомобільного товариства організували великий автопробіг до Москви. Учасники вирушали різними маршрутами, долаючи сотні й тисячі кілометрів шляхами, які ще не звикли до такого транспорту. Далі на dnepryanka.

Серед них окрему увагу привернула Бродська – позаконкурсна учасниця, яка виїхала зі свого маєтку в Михайлівці Верхньодніпровського повіту. Вона самостійно подолала понад 1500 кілометрів і стала однією з перших жінок у межах імперії, кому це вдалося. Для того часу це був не лише технічний, а й соціальний виклик, який вирізняв її серед інших учасників автопробігу.

Як Зінаїда Живкович стала однією з найбагатших спадкоємиць Півдня?

Фото: колишнє повітове земство у Верхньодніпровську

Зінаїда походила з родини військового, її батько, штабсротмістр Микола Живкович, помер рано, як тоді зазначали, від розриву легеневої судини. Після цього турбота про родину лягла на матір, Олену Лутовську, яка володіла маєтком у Херсонській губернії. Вирішальну роль у подальшій долі дівчинки відіграв родич по батьківській лінії – Олександр Мартос, який мав значні земельні володіння у понад 13 000 десятин. 

До списку входив і великий маєток біля містечка Куликове Поле у Херсонській губернії (сучасне село Андрієво-Іванівка на Одещині). Після смерті Мартоса у жовтні 1894 року, за відсутності прямих спадкоємців по чоловічій лінії, майно за рішенням суду перейшло до старшої доньки його племінника – 12-річної Зінаїди Живкович. У квітні 1897 року вона отримала офіційне право носити потрійне прізвище Живкович-Мартос-Куликовопольська.

Шлюб Зінаїди Бродської: життя, благодійність і роль у Верхньодніпровському повіті

На початку 1904 року життя Зінаїди змінилося: вона вийшла заміж за Всеволода Бродського – сина впливового верхньодніпровського ватажка дворянства. Нареченому саме виповнилося 27 років, а нареченій – 19. Невідомо, був це шлюб за розрахунком чи зіграли роль почуття, але жили вони дружно. Вінчалися в Москві, однак оселилися у Верхньодніпровському повіті, де їхній статус був дуже високим та шанованим. Цікаво, що у перші роки після шлюбу Зінаїда передала частину землі – понад гектар – під народну школу на території тодішньої Херсонської губернії.

Згодом ця діяльність стала системною. У 1911 році Бродська взяла під опіку Верхньодніпровську жіночу гімназію, а наступного року отримала видатну на ті часи нагороду за свою діяльність – орден святого Володимира на Анненській стрічці. Під час Першої світової війни ця діячка очолила місцевий комітет Червоного Хреста та налагодила організацією допомоги містянам. Благодійність для неї була не “обов’язком за статусом”, а щоденною, реальною роботою, яку вона виконувала сумлінно.

Автопробіг 1913 року: як перевіряли перші автомобілі в Україні та імперії

Навесні 1913 року в країні раптом вирішили перевірити, чи здатен автомобіль упевнено рухатися по весняному бездоріжжю. З цією метою ентузіасти організували масштабний з’їзд автомобілів у Москві, куди учасники вирушали одразу з кількох напрямків. За підрахунками історика автомобілізму Дмитра Григор’єва, маршрути пролягали з:

  • Катеринослава;
  • Риги; 
  • Варшави; 
  • Києва;
  • Кишинева; 
  • Криму;
  • Ставрополя; 
  • Самари;
  • Гельсінгфорса. 

Серед тих, хто долучився до цього руху, була й Зінаїда Бродська, яка виїхала зі свого маєтку в Михайлівці Верхньодніпровського повіту. Тоді на півдні країни лише починали з’являтися перші автомобілі. Не збереглося інформації, як і коли пані Бродська захопилася водінням машини, але можна припустити, що досвід був чималий, якщо змогла взяти участь у змаганнях.

Всі екіпажі мали дістатися Москви до 9 травня, стартуючи у різний час і з різних відстаней, але з розрахунком на одночасний фініш. Маршрути прокладали заздалегідь визначеними шляхами – як шосейними, так і ґрунтовими, що перетворювало подорож на перевірку техніки й витривалості водіїв. Фактично це було перше автомобільне змагання у межах імперії. Для порівняння: у Західній Європі на той час відбулося лише 2 такі пробіги – у Монте-Карло 1911 року та у Сан-Себастьяні 1912 року. І саме на їхній досвід частково орієнтувалися організатори заходу.

Про те, як Бродська з Катеринослава привернула увагу в автопробігу 1913 року

У травневому пробігу взяла участь техніка, яку тоді сприймали радше як новинку, ніж звичний транспорт: 32 автомобілі та 12 мотоциклів вирушили до Москви з різних міст імперії. Катеринославці обрали маршрут через Харків і вирішили не загубитися в цьому русі – їхні машини впізнавали за срібними табличками міського клубу. Серед учасників були й досвідчені водії, й ті, хто вперше наважився на таку мандрівку. 

До фінішу вчасно дісталися:

  • Петро Корецький на “Браз’є”; 
  • В. Тевс на “Бреннаборі”; 
  • Василь Шерстюков на “Панарі”. 

Цікаво, що майже кожен десятий автомобіль у колоні подорожував з Катеринославщини – регіону, де саме активно випробовували перші автомобілі в тодішній Україні.Зінаїда Бродська не змагалася за призи й не намагалася вписатися в загальні правила, однак її поїздка привернула чимало уваги. Стартувавши зі свого маєтку в Михайлівці, вона самостійно доїхала до Москви на невеликому “Опелі” у 5 кінських сил. Для такої дистанції це була не найкраща техніка, проте машина витримала дорогу, а сама Бродська зуміла вчасно прибути разом з іншими учасниками. Її поїздка фактично стала демонстрацією можливостей – і техніки, і власниці за кермом.

Зінаїда Бродська в автопробігу 1913 року: як жінка з Катеринослава здивувала Москву

Цікаво, що на початку квітня 1913 року Бродська відзначила свій 29 день народження, а вже 22 квітня о 19:00 виїхала на трасу з Катеринослава. Без екіпажу супроводу та змінного водія, розраховуючи лише на власні сили та свій невеликий “Опель”. До Москви дісталася 24 квітня близько 22:00. У газетах писали про 51 годину в дорозі та понад 1500 верст – близько 1600 кілометрів. Хоча реальна відстань через Харків була меншою – 956 кілометрів, але справа була не в точних цифрах. У той час навіть значно коротші маршрути ускладнювали пересування через погоду та стан доріг. Для порівняння: потяг долав цю відстань за 36 годин, але залізниця та приватний автомобіль тоді існували в різних реальностях.

Дорога виявилася для Бродської не зручним маршрутом, а нелегким випробуванням. Після дощів колеса грузнули у розмитому шляху, рух гальмували валки підвід, а поблизу Мценська автомобіль фактично довелося витягати з багнюки вручну. Про це учасниця згодом розповіла московським журналістам. І все ж вона доїхала – без гучних заяв та демонстративних жестів. У Москві Бродська зупинилася у сестри, а потім вирушила назад тим же маршрутом. До речі, той пробіг завершився перемогою одесита Михайла Суручана, який стартував із Кишинева й подолав один із найдовших маршрутів. Історія Бродської виглядала менш офіційною, зате промовистішою, оскільки вона була єдиною жінкою у тому автопробігу.

Після Жовтневої революції: що відомо про останні роки Зінаїди Бродської?

Як склалася доля сміливої катеринославської автомобілістки після 1917 року дослідникам простежити не вдалося. Життя Зінаїди Бродської довелося відтворювати радше припущеннями. Враховуючи те, що вона належала до відомих кіл дворянства губернії, картина виходить невесела. Але оскільки вдалося відшукати інформацію, що Бродська деякий час жила у Бельгії, можна скласти просту схему: вимушена еміграція й тривалі роки невизначеності. Відомо, що пані Зінаїда дожила до похилого віку та пішла у засвіти у 1970 році у Бельгії.

Такі історії залишаються не у датах і фактах, а у відчутті часу, який вже не повернеться. Жінки на кшталт Зінаїди Бродської не робили гучних заяв, але саме вони наповнювали Катеринослав живим змістом – дбали про освіту, допомагали нужденним, виходили за межі звичного й тим самим непомітно змінювали життя містян на краще. Навіть поява Зінаїди Бродської за кермом у час, коли автомобіль сам по собі був дивиною, – виглядало не демонстрацією, а проявом внутрішньої свободи.

Джерела:

  1. https://vesti.dp.ua/zhinka-na-kermom-u-dnipri-pidgotuvali-nezvichnu-vistavku-foto/
  2. https://www.dnipro.libr.dp.ua/Zinayida_Brodska_Mashynoyu_keruvala_sama
  3. https://focus.ua/uk/auto/591853-koli-vidbulisya-pershi-avtoperegoni-na-teritoriyi-ukrayini-foto-video
  4. https://rodovoyegnezdo.narod.ru/Kherson/Zhivkovichi.html

...