Початок повномасштабного вторгнення росії в Україну, змусив людей адаптовуватись до обставин. Переживання, панічні атаки та страх переслідує дніпрян від самого початку війни. Постійні атаки міста, погані новини та різноманітні прогнози експертів приводять до втрати спокою людей. Дехто з дніпрян навіть почав сумніватись в перемозі. Далі на dnepryanka.
Різні хвилювання
Ганна Тартинських, координатор Центру Допомоги Врятованим у Дніпрі, на початку війни розповідала “Суспільне новини” про переживання складних емоційних потрясінь. Особливо важливий стан дітей, бо діти реагують на емоційний стан батьків, тому, допомагаючи собі, батьки підтримують дитину. Когось огортає розпач та страх, а хтось злиться й замикається в собі. Люди страждають, а хтось йде плести сітки в волонтерських штабах Дніпра. Психіка людей дуже різна й обставини у кожної родини також різні.
У багатьох сімей на фронті близькі, є родини, де чоловік в Україні, а жінка з дітьми в Європі. Є люди, що переїхали в іншу область або взагалі втратили роботу й віру. Все одно багато дніпрян у шоковому стані від стресу та в очікуванні важких новин. Фронт оточує місто з трьох сторін, тому переживання містян логічні.
Ментальне здоров’я людей
Піклування про ментальне здоров’я в період воєнних дій — це дбати про себе. Обов’язково обмежувати новини, відрегулювати режим сну, не забувати про їжу та фізичну активність. Треба знати, коли людина в розбалансованому стані, то тримати себе в руках й дотримуватись правил дуже важко. Важливо вчасно поповнювати власний ресурс.
Не варто до переживань через війну додавати завеликі вимоги до себе. Цю провину краще перевести в дії, тобто бути в реальності — донатити на ЗСУ, відносити гроші у волонтерські центри, які є в Дніпрі, допомогти внутрішньопереміщеним людям, збирати гуманітарку. З початку війни Дніпро перетворився на справжній волонтерський хаб. Такими діями дніпряни зможуть допомогти не тільки собі, а й людям навколо. Якщо нічого не робити, то людину огортатиме безпорадність.
Гумор також є способом власної підтримки, бо багато людей сміхом борються з воєнною депресією та страхами. Багато людей просто хочуть відволіктись, бо війна вже йде досить довго.
Психологи Дніпра, зокрема Вікторія Кравченко, радить дотримуватись більш-менш звичного графіку, робити буденні справи, багато спілкуватись. Можна планувати, розмовляти, займатись спортом на набережній чи в парку, шукати однодумців та допомагати фронту.
Психологічна допомога
Дніпровські психологи з самого початку війни осторонь не залишаються й допомагають цивільним. Багато спеціалістів продовжують надавати безкоштовні консультації офлайн чи в онлайн режимі, хтось дає поради на сторінках соціальних мереж, де найбільше дніпряни черпають інформацію.
Браян Робінсон, автор книг та професор Університету Північної Кароліни, вважає, що поганим рішенням буде замовчування своїх думок та почуттів, “викидати з пам’яті” пережите, думати, що жах забудеться. Варто знати, що пережитий біль не забувається й може вийти іншими емоційними реакціями чи через хворобу. Війна — особистий біль не тільки українців, а й всіх, хто за них переживає.
Також важливо слухати інших, бо варто вміти підбирати слова, не запитати зайвого, екологічно реагувати на співрозмовника. Дітям не треба показувати відео з війни. Вони повинні знати інформацію стосовно їх віку. Вбивства людей та споглядання таких відео дуже травмують психіку, змушує хвилюватись, тому треба тримати дітей далі від жахіть.
Володимир Станчишин, психолог та автор книги “Емоційні гойдалки війни” писав, що після 24 лютого 2022 року українці вже ніколи не матимуть попереднього життя. “Це буде або життя під час війни, або під час великої війни”.
Для зниження тривоги психологи рекомендують навчитись простих вправ для подолання тривоги. Виділяйте для таких вправ 15 хвилин. Так тривога матиме певне місце та час й вона стане підконтрольною людині. Це дасть змогу справитись з відчуттями.