Ця новина облетіла Дніпро блискавично. Скрізь тільки й говорили про те, що цей світ покинула легендарна актриса, велика балерина, перша прима-балерина Дніпровського академічного театру опери і балету, заслужена артистка РРФСР, народна артистка України, педагог-репетитор Леонора Еллінська
Сайт dnepryanka.info повідає, завдяки ресурсу 056.ua, про чудову балерину та прекрасного педагога, про людину з великої літери, яка залишалася відданою театру і своїм глядачам до останнього дня життя.
Еллінська належить до тих небагатьох артистів, які стояли біля витоків народження школи Дніпропетровського балету. Влившись в трупу театру в 1975 році, вона відразу пішла вся в роботу. І ця титанічна праця на репетиціях дала колосальні плоди небувалого успіху.
А де ще, як не в балеті, можна помітити майстерність артиста, яке можливе лише завдяки щоденній роботі за лаштунками на репетиціях. Саме таке ставлення до своєї роботи та до собе – дало те, що Еллінська стала майстром сцени, першої примою-балериною нашого цікавого самобутнього театру, який став пізнаваний і затребуваний у багатьох країнах світу.
За своє велике і цікаве сценічне життя в театрі було зіграно безліч ролей. Це ще раз говорить про те, що Леонора Михайлівна була затребувана у режисерів. Про це говорять і перелік вистав, в яких їй пощастило грати на сцені багатьох театрів світу.
Вона прекрасно створила впізнавані її глядачем такі образи, як Одетти-Одиллии в “Лебединому озері”, Аврори в “Сплячої красуні”, Попелюшки та Жизелі в однойменних балетах, Фрігії в “Спартаку”, Німфи в “Лісовій пісні”, Ширін в “Легенді про кохання “, Аліман -” Материнське поле “, Гери -” Багато шуму з нічого “, Мерседес -” Дон Жуан “і багато інших.
Працювала вона довго. Підтримувати таку форму в свої роки було нелегко, але тільки не для Еллінської. І свій останній спектакль “Це танго в червні” вона станцювала в травні 2011 року у свої 67. Браво!
Сайт dnepryanka.info повідає, завдяки ресурсу 056.ua, про чудову балерину та прекрасного педагога, про людину з великої літери, яка залишалася відданою театру і своїм глядачам до останнього дня життя.
Еллінська належить до тих небагатьох артистів, які стояли біля витоків народження школи Дніпропетровського балету. Влившись в трупу театру в 1975 році, вона відразу пішла вся в роботу. І ця титанічна праця на репетиціях дала колосальні плоди небувалого успіху.
А де ще, як не в балеті, можна помітити майстерність артиста, яке можливе лише завдяки щоденній роботі за лаштунками на репетиціях. Саме таке ставлення до своєї роботи та до собе – дало те, що Еллінська стала майстром сцени, першої примою-балериною нашого цікавого самобутнього театру, який став пізнаваний і затребуваний у багатьох країнах світу.
За своє велике і цікаве сценічне життя в театрі було зіграно безліч ролей. Це ще раз говорить про те, що Леонора Михайлівна була затребувана у режисерів. Про це говорять і перелік вистав, в яких їй пощастило грати на сцені багатьох театрів світу.
Вона прекрасно створила впізнавані її глядачем такі образи, як Одетти-Одиллии в “Лебединому озері”, Аврори в “Сплячої красуні”, Попелюшки та Жизелі в однойменних балетах, Фрігії в “Спартаку”, Німфи в “Лісовій пісні”, Ширін в “Легенді про кохання “, Аліман -” Материнське поле “, Гери -” Багато шуму з нічого “, Мерседес -” Дон Жуан “і багато інших.
Працювала вона довго. Підтримувати таку форму в свої роки було нелегко, але тільки не для Еллінської. І свій останній спектакль “Це танго в червні” вона станцювала в травні 2011 року у свої 67. Браво!
