Скільки б винаходів не робило людство в середньовіччя, ті часи все одно пов`язують з полюванням на відьом. Їх звинувачували у розхитуванні церковного укладу, катували та прилюдно вбивали. В нашому краї історія відьом не стала кривавою, їх просто карали штрафами за псування майна й худоби. Самі ж історії про відьом Дніпра часто оповиті легендами та страшними оповідками. Далее на dnepryanka.
Історія відьомських місць Дніпра
В місті знайшлися таємні місця, де в історіях розповідали про місцевих відьом. За легендою у XVIII столітті у Дніпрі, в місці парка Шевченка розташовувалася загадкова гора. За повір`ям, у Вальпургієву ніч там збиралися місцеві відьми й проводили чорні ритуали та шабаші.
Це свято було з 30 квітня на 1 травня. Воно має як язичницьке коріння, так і сатанинське. Нащадки вважали, що саме цієї ночі слабне межа між мертвими та неприкаянними духами. Мешканці міста палили вогнище, щоб відганяти цих духів, які блукали серед живих. У Дніпрі в цю ніч збирались на тому великому пагорбі, який був, де Дніпро різко повертає на південь і де 100 років тому князь Г. Потьомкін заснував Катеринослав.
Відьми обирали цю місцину, бо вона була дуже віддалиною з особливою енергетикою. Там був курган та поховання древніх кочівників. Пагорб від рівної місцини відділяв височенний рів, який наповнювався водою, коли йшли дощі. Також легенди розповідають, що на верхівці гори склали коло з каміння і в ньому збирались віщуни та відьми, які приїжджали з регіону, щоб розказувати свій досвід відьмування.
Дім Колдуна
Дуже старий будинок Колдуна знаходиться на вулиці Орловській. Колись там жив чаклун, що захоплювався езотерикою та чорною магією. В Дніпрі ходить легенда, що цей відьмак причарував свою кохану молоду жінку. Вона була ще дуже молодою, лише 16 років і не любила свого чоловіка. Дівчина чекала слушного моменту, потім підпалила особняк та вбила відьмака. Всі знають, що душі чаклунів, відьом ніколи не можуть заспокоїтись, тому дніпряни бачать в цьому місці привидів та різні загадкові, паранормальні явища.
Очевидці дійств
Також Дніпром ходить історія, що ніби-то озвучував очевидець шабашу. У Вальпургієву ніч на один з шабашів прибув сам Диявол, але його не впізнали, а ті, хто все зрозуміли, мовчали, бо злякались. Він побачив відьом, які танцюють та пообіцяв славу й багатство тій, хто вийде заміж за нього. Одній дівчині дуже сподобався красивий, загадковий незнайомець і вона погодилась.
На цій же горі зробили весілля й незнайомець на чорному коні забрав дівчину з собою. Рідні дівчини таки отримали гроші та стали жити в гарних маєтках, але пройшло декілька років і в Вальпургієву ніч дівчина знов прийшла на гору в Дніпрі. Вона була сумна та мала тьмяний погляд, але була дуже гарно вдягнена. Розповіла, що не може сказати де живе, бо багатство рідних зникне. Наголосила, що золото нічого не вартує, а її сусіди — плазуни й гризуни. На пів слова вона замовкла й до ранку просто щезла.
Потім якийсь нащадок цієї дівчини, який чомусь розбагатів, не давав дозвіл Г. Потьомкіну забудовувати пагорб. Потім погодився, але була умова, щоб пагорб не деформували й залишили рельєф та землю незайманими. Умова князем була виконана, але коли садили сад, то бачили кістки невстановлених осіб. Лиш дуже старі люди Дніпра знали в чому справа.
Факти про відьом Дніпра
Ніхто не знає, коли в місті точно з`явились відьми.
В регіоні на відьом активно не полювали.
В православній церкві не було розроблено корпусу демонологічних текстів.
Відьми все-таки збирались на свої збори.
Відьмами були не тільки жінки з рудим волоссям та зеленими очима. В них не було ні хвоста, ні смужки волосся на спині.
Не було “магічних” предметів, бо відьомство — це чари силою слова.
Існували пси, що могли “винюхати” відьму.
Саме головне з історії міста Дніпра, що стосується відьом — це вміння рознести чутки, бо це був найдієвіший спосіб знайти відьму, бо людина почне реагувати на розмови про неї.