Свого часу одним з найбільших підприємств легкої промисловості в УРСР вважалася трикотажна фабрика «Дніпрянка». Відома якістю та різноманіттям своєї продукції, вона забезпечувала потреби споживачів не лише всередині держави, але й за її межами. Далі на dnepryanka.
Історія заснування та розвитку «Дніпрянки»
У 1960 році у нашому місті було створено Дирекцію будівництва Дніпропетровської фабрики верхнього трикотажу. Це стало першим кроком на шляху до започаткування проєкту, який був остаточно реалізований у 1969 році. Завдяки масштабності та виробничим потужностям він швидко почав претендувати на звання найбільшого підприємства галузі в УРСР.
У 1974 році установа продовжила свою діяльність під назвою Дніпропетровське виробниче експериментальне трикотажне об’єднання «Дніпрянка». Вона почала активно розширювати асортимент своєї продукції, орієнтуючись на виготовлення широкого спектра виробів з вовняних, штучних та синтетичних ниток. До продукції підприємства входили костюми, сукні, пальта, жакети, штани, спідниці, сарафани, сорочки та светри. Такий різноманітний асортимент надав йому змогу задовольняти потреби споживачів у різних регіонах СРСР.
Відомо, що виробничий процес на «Дніпрянці» був чітко структурований і розподілений між кількома цехами та філіалом. Перший цех спеціалізувався на поточному виробництві купонних виробів, що надавало змогу виготовляти речі з неповторним дизайном. У другому цеху вироблялися напіврегулярні та комбіновані вироби, що поєднували різні техніки в’язання. Третій цех працював з кроєними трикотажними виробами, що вимагало високої точності та технологічної дисципліни. У четвертому цеху відбувалося фарбувально-оздоблювальне виробництво, де продукції надавали завершеного вигляду. Водночас окремий філіал об’єднання спеціалізувався на випуску дитячого та спортивного асортименту.
У 1979 році «Дніпрянка» відсвяткувала свій десятирічний ювілей. На той момент там працювало майже 2700 осіб. Показово, що колектив підприємства був доволі молодим — середній вік працівників становив лише 26 років. Річний обсяг продукції сягав 6,5 мільйона одиниць верхнього трикотажу, а загальна вартість виготовленої продукції у роздрібних цінах досягала 105 мільйонів карбованців. Вироби фабрики реалізовувалися не лише на внутрішньому ринку Радянського Союзу, але й експортувалися за кордон.
Однак з розпадом СРСР «Дніпрянка» зазнала серйозних труднощів. У 1993 році її було реорганізовано в орендну трикотажну фірму. Відтоді виробництво майже повністю зупинилося. На фабриці залишилося працювати лише 200 осіб. Упродовж кількох років працівники не одержували зарплати у грошовій формі. Натомість їм видавали ковдри або проводили взаємозалік з комунальними платежами.
У 1994-2012 роках фабрика існувала як колективне підприємство під назвою Дніпропетровська трикотажна фірма «Дніпрянка». Попри намагання зберегти виробництво, занепад галузі та економічні виклики не дозволили відновити попередні потужності. У 2013 році установу остаточно закрили.
Визнання та значення діяльності «Дніпрянки»
Понад 40 років «Дніпрянка» залишалася важливим промисловим гігантом не лише для Дніпропетровська, а й для всієї УРСР. Її виробничі потужності охоплювали весь цикл виготовлення верхнього трикотажу, а саме інноваційні розроблення, проєктування, шиття, фарбування та оздоблення. Завдяки плідній співпраці з УкрНДІПВ та ВНДІТП, підприємство активно впроваджувало новітні технології, зокрема нові типи хімічних волокон і техніки переплетення. Саме ці вироби демонструвалися та отримували високі оцінки на міжнародних виставках у таких країнах, як США, НДР, Австрія, Польща, Югославія та Болгарія.
