У новітній історії Дніпра російсько-українська війна проявилася не лише сиренами та фронтовими зведеннями, а й щоденною працею тисяч людей, які взяли на себе відповідальність. Місто, що опинилося поруч із лінією бойових дій, дуже швидко перетворилося на один із ключових волонтерських центрів України. Серед активістів-рятівників – і військова волонтерка, дніпрянка Юлія Булавіна, чия особиста історія стала частиною великого волонтерського руху. Далі на dnepryanka.
Від буденності до фронту
З перших годин повномасштабного вторгнення у Дніпрі сформувалися сотні ініціатив – від великих благодійних фондів до скромних спільнот сусідів і друзів, об’єднаних бажанням рятувати життя та підтримувати українських захисників. Їхній шлях – це розповіді про внутрішню силу, пережиті втрати, щоденний біль і глибоку відданість тим, хто тримає оборону України.
До початку війни життя Юлії було мирним і звичним: робота нянею, дитячий садок, заняття у школі англійської мови, спілкування з малечею та впевненість, що саме це стане справою її життя. Повномасштабне вторгнення перекреслило попередні плани й змусило зробити вибір, який назавжди змінив її власну долю та місце в історії Дніпра, затягнутого у війну.
День, що змінив життя
У Дніпрі волонтерство давно вже не справа тільки окремих активістів. Там допомагають усі, хто може: студенти, які збирають гуманітарку в гуртожитках, жінки, що чекають рідних із фронту і паралельно опікуються фондами, ветерани, котрі повернулися з війни й не змогли залишитися осторонь. Для Юлії Булавіної цей шлях розпочався не з планів чи рішення стати волонтеркою. Все змінив один день – 14 січня 2023 року. Тоді російська ракета влучила у багатоповерхівку на Набережній Перемоги. Місто завмерло, країна дивилася новини, а Юлія, як і тисячі інших дніпрян, побачила кадри зруйнованого будинку й зрозуміла: просто сидіти вдома вона не зможе.
За її словами, того вечора залишилася без світла й постійно думала про людей під завалами, про рятувальників і волонтерів, які вже працювали на місці трагедії. Усвідомлення, що хтось зараз бореться за життя, не давало спокою. Наступного дня Юлія зібрала гроші серед сусідів і небайдужих людей, купила продукти для тих, хто розбирав завали, і поїхала на Набережну Перемоги.
Щоденна боротьба за волю
Після першого візиту Юлія поверталася туди знову й знову. Разом з іншими волонтерами різала хліб, готувала гарячі напої для рятувальників, сортувала допомогу, працювала у наметах. За словами дівчини, було холодно, сиро й важко, але думка про те, що тим, хто працює серед уламків, значно складніше, не давала зупинитися.
Саме після цих випробувань допомога іншим стала для неї нагальною необхідністю. Юлія почала шукати, кому ще потрібна підтримка. Спочатку це були прості, але необхідні дії – збирання парафіну й матеріалів для окопних свічок. Згодом з’явилися запити на турнікети, медицину, продукти й засоби гігієни.
Підтримка військових бригад
Першим вагомим збором для молодої волонтерки стала допомога для 71 окремої єгерської бригади – антена для дрона. За словами Юлії, сума у 10 000–20 000 гривень тоді здавалася непомірною, і вона дуже хвилювалася, чи вдасться зібрати. Але збір закрили. Після цього Булавіна вперше поїхала до військових із повним багажником допомоги – від продуктів до маскувальних сіток. Саме тоді, як згадувала волонтерка, вона остаточно зрозуміла: назад дороги вже немає. З часом з’явилися нові підрозділи, знайомства та домовленості. Юлія стала постійною підтримкою для кількох бригад – 17-ї танкової, 71-ї, 43-ї, а також підрозділів територіальної оборони. Волонтерство непомітно перетворилося на невіддільну частину її щоденного життя.
Про волонтерський фронт Дніпра
Волонтерський рух Дніпра вже стали називати одним із найпотужніших в Україні, і цілком заслужено. Волонтери міста не лише допомагають цивільним, а й активно підтримують ЗСУ. У грудні 2025 року у Дніпрі відбувся перший масштабний форум “Волонтерський фронт. Волонтерство Перемоги”. Його організатори намагалися дати людям можливість обмінятися досвідом, налагодити співпрацю між волонтерами, представниками міської влади, ветеранами, військовими бригадами, бізнесменами та психологами.
За словами заступника міського голови Андрія Денисенка, волонтерська спільнота Дніпра ще з 2014 року зарекомендувала себе як потужний та надійний рух. Він об’єднує не лише військових волонтерів, а й тих, хто допомагає внутрішньо переміщеним особам, сім’ям загиблих захисників та полоненим. Фактично Дніпро перетворився на український форпост та великий волонтерський хаб, який налічує чимало ділянок, і кожна з них має свій напрямок роботи.
Про те, як об’єднуються сили міста
Для міської влади волонтери – ті, на кого можна покластися. Дніпро намагається їх підтримувати, покриваючи 75% закупівель для потреб Сил оборони України, дає гранти до 300 000 гривень на важливі для людей проєкти. На думку голови Міжнародного благодійного фонду “7 корпус ДШВ” Віктора Кучинського, допомога ЗСУ є пріоритетом для всіх волонтерів. Він неодноразово підкреслював у розмові з журналістами, що найбільшою потребою у 2025 році стали дрони всіх модифікацій, калібрів і технічних можливостей.
Фінансові вливання міста дуже вагомі, бо волонтерам дедалі складніше знайти додаткові джерела фінансування. Працювати стало легше після того, як Благодійний фонд з підтримки родин загиблих військових “ТАПС Україна” ініціював створення Координаційного штабу волонтерів Дніпра. Волонтерські організації налічують понад 30 напрямів діяльності. Серед основних: психологічна підтримка родин загиблих героїв, військове та медичне забезпечення ЗСУ, Тероборони, Нацгвардії та поліції, а також допомога внутрішньо переміщеним особам.
Кохання, війна та шлях повернення
Під час своєї волонтерської роботи Юлія Булавіна зустріла Миколу, якого всі знали за позивним “Еней”. Вони познайомилися випадково, чоловік звернув увагу у TikTok на маленьку таксу Юлі. Зайшов на профіль, написав, зав’язалося активне спілкування. Микола служив у 30-й бригаді морської піхоти, мріяв потрапити до штурмової бригади, а після особистої трагедії приєднався до територіальної оборони Харківщини. Там він став кулеметником. Доля подарувала подружжю лише пів року. “Еней” загинув на Куп’янському напрямку, захищаючи рідну домівку. Його смерть надовго вибила Юлю з волонтерського ритму – майже рік вона не могла повернутися до допомоги для ЗСУ.
Але потроху за підтримки близьких друзів-військових, дівчина відновила діяльність. Волонтерство стало її щоденним обов’язком і способом підтримати тих, хто ризикує життям. Найактивніше допомагає 43-й бригаді, з якою склалися особливі дружні стосунки. Хоча організація зборів стала значно складнішою: якщо на початку війни необхідні суми збирали за кілька годин, то у 2025 році на це йдуть тижні. Молода волонтерка відчуває біль і труднощі щоразу, коли доводиться просити людей підтримати військових, але розуміє, що тільки так можна врятувати життя на фронті.
Пам’ять про Миколу “Енея”
На згадку про коханого чоловіка Юлія зробила татуювання на руці: янгол зі зброєю, хмари, червоні нитки, власні руки та його позивний. Це не просто знак скорботи, а символ сили й відповідальності, який змушує продовжувати роботу. Попри втрату, біль і втому, Юлія не зупиняється. Вона переконана, що працюватиме, поки має сили, бо знає: ті, хто на фронті, втрачають набагато більше, і допомога кожного українця має значення. Для неї волонтерство – не лише власний вибір, а й спосіб зберегти пам’ять коханого та підтримати свою країну.
Невидимий фронт, без якого не було б передової
За кілька років російсько-української війни такі волонтери, як Юлія Булавіна, стали тихою, але надзвичайно міцною опорою і військових, і цивільних. Вони не воюють зі зброєю в руках, але щодня рятують чимало життів: передають допомогу на передову, підтримують тих, хто залишився вдома, дарують сили та надію. Для них це – не обов’язок, а спосіб життя, бо вкладають частинку власного серця у кожен пакунок та хвилину роботи. Саме завдяки таким активістам Дніпро та Україна тримаються. А ще волонтери своїми вчинками доводять: справжня стійкість народу проявляється не лише на передовій, а й у тилу, який підтримує ЗСУ.
Джерела:
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2025/12/04/nevidimye-geroi-istorii-dneprovskih-volonterov-kotorye-delajut-vse-radi-zhizni/
- https://svidomi.in.ua/page/u-viini-kozhen-mozhe-buty-korysnym-istoriia-koordynatsiinoho-shtabu-volonteriv-dnipra
- https://gorod.dp.ua/news/251688
- https://www.blue-bird.tech/news/hto-taki-volonteri-i-yak-voni-dopomagayut/
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2025/01/14/raketnyj-udar-po-vysotke-na-naberezhnoj-pobedy-118-dva-goda-tragedii/