Біль війни не завжди чути у фронтових зведеннях. Він тихо тримається у порожніх домівках, поглядах тих, хто чекає або вже ніколи не дочекається рідних із фронту. З такими родинами щодня залишаються волонтери Дніпра разом із БФ “ТАПС” – спільнотою, де підтримка, турбота й людське тепло стають опорою у найскладніші моменти. Фонд входить до міжнародної організації TAPS USA, створеної у США для допомоги тим, хто втратив рідних серед військовослужбовців. Волонтерка Вікторія Рудєва присвятила себе саме роботі у “ТАПС”, детальніше про історію цієї мужньої дніпрянки – на сайті dnepryanka.
БФ “ТАПС” та волонтери Дніпра: підтримка родин українських військових
БФ “ТАПС” – не лише організація, а й потужна спільнота однодумців, де люди можуть ділитися болем, знаходити сили для життя. За словами волонтерів Дніпра, вони бачать своєю місією допомагати світу зрозуміти тих, хто втратив близьких або перебуває у постійному очікуванні звісток з передової. Діяльність фонду в Україні розпочалася у 2018 році, коли БФ “ТАПС” вже був частиною міжнародної програми TAPS International, яка працює з родинами полеглих військових з 2003 року.
У 2019 році було підписано Декларацію про спільні наміри між TAPS USA, БФ “ТАПС” та Дніпровською міською радою, що дало змогу готувати спеціалістів, які вміють правильно спілкуватися з людьми, котрі отримали психологічні травми. Після 24 лютого 2022 року фонд ініціював створення Координаційного штабу волонтерів Дніпра – найбільшого волонтерського центру міста. Він об’єднав понад 1 600 волонтерів і працював у 36 напрямках допомоги. У 2023 році з’явився власний простір “ТАПС”, де відбуваються психологічні консультації та зустрічі.
Основні проєкти фонду:
- TAPS Camp – реабілітаційний табір для дітей, які втратили близьких на війні. Ігри, психологічні практики та відпочинок допомагають безпечно висловлювати емоції та знаходити розраду.
- Психологічна допомога – підтримка кожного мешканця України, який пережив втрату рідних на війні. Волонтери допомагають впоратися з горем, болем і смутком, повертаючи сенс життя.
- Меморіальний проєкт “Алея живої пам’яті” – висаджування дерев разом із родинами загиблих військових. Ці саджанці стають живими пам’ятниками, місцем для спогадів і роздумів.
Кожен проєкт БФ “ТАПС” – маленький крок до того, щоб родини відчули підтримку й тепло навіть у найважчі часи. Саме такі ініціативи роблять волонтерів Дніпра опорою, яка не зрадить у найважчі моменти.
Перші години війни та створення волонтерської спільноти Дніпра з Вікторією Рудєвою
День 24 лютого 2022 року для українців змінив усе. За словами волонтерки Вікторії Рудєвої, того ранку панувала повна невизначеність, страх охопив тисячі людей, які раніше не знали війни. Перші думки пані Вікторії були про родину: подбати про безпеку, зібрати найцінніші речі – сімейні реліквії та документи. Для Рудєвої це були фронтові медалі дідуся й бабусі, бойовий кортик дідуся, який пройшов із ним Другу світову війну, сімейні світлини. “Ці речі давали відчуття опори серед хаосу”, – згадувала згодом Вікторія.
Того ж дня вона дізналася, що Юлія Дмитрова збирає волонтерів біля будівлі з гуманітарною допомогою. Вікторія одразу ж приєдналася до групи, і за добу вони спільно сформували Координаційний Штаб волонтерів Дніпра (КШВД). За словами пані Рудєвої, у перші дні вторгнення ця ініціатива об’єднала тисячі людей, які прагнули допомагати іншим. Впродовж подальших років склад колективу постійно змінювався, але все ж таки залишився основний гурт. Під егідою БФ “ТАПС” він і почав опікуватися родинами військових.
Про те, як Вікторія Рудєва створила теплу спільноту у БФ “ТАПС”
Пізніше волонтерка розповідала журналістам, що термін “спільнота” придумала у таборі для дітей полеглих героїв. Бо слово “фонд” здавалося надто офіційним. Ця спільнота відрізняється родинною атмосферою: люди, які втратили рідних на війні, там почуваються у безпеці, можуть ділитися болем, емоціями та досвідом. У фонді пропонують:
- психологічну підтримку:
- дозвілля:
- навчання:
- прогулянки;
- цікаві поїздки.
Особливим напрямком, який започаткувала волонтерка, стала іпотерапія від БФ “ТАПС”. Пані Вікторія переконалася, що спілкування з кіньми допомагає багатьом постраждалим відновити внутрішню рівновагу, заспокоює та покращує настрій. За її словами, навіть діти можуть контактувати з цими тваринами, адже коні – ніжні та уважні. Вікторія розповідала, що коника завжди можна попестити, погодувати або навіть просто побути поруч. І таке спілкування стає джерелом енергії та радості, які допомагають здолати горе.
Свято, ігри та спогади: особливі програми БФ “ТАПС” для дітей і родин героїв України
Основний напрямок роботи волонтерки Вікторії у БФ “ТАПС” – підтримка військових, але її діяльність цим не обмежується. Рудєва неодноразово підкреслювала: для неї важливо, щоб кожен організований захід був не лише розвагою, а й джерелом радості та емоційного відновлення. Крім іпотерапії, серед ініціатив, які вона започаткувала та координує:
- Відвідування аквапарку, де навіть діти, які спочатку відмовлялися брати участь, відчували захоплення й радість, а аніматори та смаколики дарували атмосферу свята.
- “Лавандовий пікнік”, під час якого мами та дружини захисників готували соуси песто, плели вінки та проводили фотосесії на ароматному полі лаванди.
- Творчі зустрічі, під час яких команда фонду вигадує цікаві та корисні активні розваги для дітей і дорослих.
Волонтерка зазначала, що робота з дітьми, які пережили втрату, потребує особливого підходу й уваги до емоційного стану кожного. “Я завжди намагаюся бути для дітей другом, а не просто організатором заходів”, – розповідала журналістам. Вона не забуває про гумор, цікаво грає з дітьми, вигадує нестандартні розваги. Наприклад, одного разу запропонувала дітям подумати, дух якої видатної людини вони хотіли б викликати “як екстрасенси”. Сама жартома назвала Елвіса Преслі та Лучано Паваротті.
Особливо складним, але важливим моментом є для Вікторії День Пам’яті, коли діти діляться спогадами про загиблих батьків. Для неї це час глибоких емоцій, сліз і підтримки, коли спільнота стає безпечним простором для переживання горя. За словами волонтерки, сила фонду полягає у його команді: професіонали з досвідом у психології, культурології, історії та військовій справі постійно вчаться, щоб краще допомагати родинам загиблих та діяльних захисників України.
Вікторія Рудєва – віра, що веде крізь темряву
Мужня волонтерка Вікторія мріє здобути освіту психологині, аби ще ефективніше підтримувати військових та їхні родини. Адже, на її думку, саме ці люди потребують найбільшої підтримки. У повсякденності знаходить сили не тільки у власній родині. “Коли відчуваю втому, завжди думаю про хлопців і дівчат, які там, на передовій, – зізнавалася журналістам, – і розумію, що саме вони дають нам шанс жити та перемагати”.
Вікторія переконана: навіть у найскладніших ситуаціях треба шукати світло. І кожна коробка з гуманітарною допомогою, квадроцикл або дрон мають сенс лише тоді, коли підтримують бойовий дух захисників. За її словами, справжня допомога не обмежується гучними словами або символічними вчинками, потрібні активні дії. Саме тому ця робота для Вікторії Рудєвої – не обов’язок, а внутрішній вибір. Волонтерка говорить, що відчуває тиху радість від можливості бути поруч і робити посильне добро. І в цій простій, але впертій вірі у перемогу світла й народжується сила, яка тримає людей разом.
Джерела: