За часів незалежності меценатство та благодійність в Україні знову стали популярними, як це було наприкінці XIX – початку XX століть. Проте рідко коли допомогою нужденним та підтримкою культурних проєктів опікується подружжя, а от у старому Катеринославі таких сімей було чимало. Історія міста на Дніпрі зберегла кілька яскравих історій кохання, які залишили свій слід не лише у долях людей, а й в архітектурі й топоніміці міста. Подружжя Карпас – яскравий приклад вірності, кохання та спільної праці задля громади. Мойсей Карпас був відомим підприємцем, купцем 1-ї гільдії Катеринослава, а його дружина Поліна Григорівна – однією з найвпливовіших та найвидатніших жінок міста. Благодійність стала однією з основних справ цієї родини. Далі на dnepryanka.
Під дахом благодійності
Майбутній відомий підприємець і меценат кінця ХІХ – початку XX століття Мойсей Карпас. Народився у 1852 році у Вільно, який на той час був центром єврейської культури Східної Європи. Після здобуття релігійної освіти у хедері та єшиві, з 16 років він почав сам заробляти на життя. У 26 років одружився з випускницею семінарії Поліною Ніжинською, у 1881 році остаточно оселився в Катеринославі. До революції 1917 року його статки були найбільшими у місті – понад 18 мільйонів карбованців.
Свою торгівельну імперію Мойсей Карпас починав із невеликої компанії “Карпас і Ковалевський”, яка завдяки його підприємницькому таланту швидко розрослася до “Товариства кам’яновугільних та залізних рудників Півдня Росії”, а потім – до торгового дому “М. Ю. Карпас і син”. Інвестиції стосувалися металургії, цементної торгівлі, страхування та видобутку антрациту. У Катеринославі він також володів престижним готелем “Франція” на Катерининському проспекті (сучасному Яворницького), де розміщувалася головна контора компанії. На території готелю звели два прибуткові будинки, в одному з яких жила родина Карпасів. Готель зруйнували під час Другої світової війни, його замінила споруда у стилі сталінського ампіру.
Купець Карпас також активно брав участь у відкритті основних освітніх закладів Катеринослава: Вищого гірничого училища, Комерційного училища, Вищих жіночих курсів, Єврейського Політехнічного інституту, Катеринославського університету. Крім того, Мойсей Карпас обіймав посаду гласного міської думи, що для людини його віросповідання вважалося рідкістю. Адже євреїв призначали тільки за рішенням губернатора і за особливі заслуги. Ще опікувався газетою “Фрейнд”, яку сам і заснував.
Визнаний спонсор створення Ізраїлю
Найцікавішим у біографії Карпаса є той факт, що він офіційно визнаний одним зі спонсорів створення Ізраїлю. На початку XX століття цей купець підтримував єврейську еміграцію до Еретц Ісраель, інвестував у “Колоніал Банк”, створивши у Катеринославі філіал. Також допомагав переселенню німецьких євреїв та придбав у 1906 році 2500 ліктів землі у майбутньому Тель-Авіві, де у 1914 році купив будинок.
Ще одним вагомим внеском стала участь Карпаса у заснуванні Техніону – Ізраїльського технологічного інституту у Хайфі, який вважається одним із найстаріших вишів країни. У 1916 році Карпас підтримав Декларацію Бальфура, яка стала кроком до створення держави Ізраїль. Тому ім’я катеринославця Мойсея Карпаса навіки вписане у “Золоту книгу Ізраїлю”.
Меценати старого міста
Головною справою подружжя Карпас була благодійність. Йшлося не лише про підтримку чинних установ, а й про створення нових за власний кошт. Частину капіталу у 2000 карбованців вони вклали у фонд міського управління, а відсотки йшли на утримання міської лікарні. Благодійність родини мала два напрямки: освіта та соціальна допомога.
Варто згадати, що Карпаси тісно товаришували з провідними діячами єврейського громадського і культурного життя Катеринослава: рабинами Гельманом та Шнеєрсоном, художниками Кореневим і Сапожніковим. В їхньому будинку гостювали архітектор і поет Красносельський, письменник Палей. Пан Мойсей очолював 24 єврейські організації у Катеринославі, був членом правління Хоральної синагоги, входив до Товариства боротьби з туберкульозом у місті як член ревізійної комісії.
Поліна ж, маючи власний капітал, передавала кошти і від свого імені, і від імені чоловіка. Вона входила до кількох правлінь: Єврейської лікарні, богадільні імені Карпаса для бідних єврейських жінок, Єврейського пологового притулку, також була активною членкою Товариства допомоги ученицям Маріїнської жіночої гімназії та інших освітніх організацій. Крім коштів, пані Поліна мала ще й власну нерухомість – будинок на Єврейській вулиці (сучасній Шолом-Алейхема) та міську дачу, яка розташовувалася на місці сучасного проспекту Науки.
Добро з адресою
Основний внесок родини Карпас у благодійність – масштабна соціальна допомога, фактично вони опікувалися всіма закладами на тодішній вулиці Бородінській (сучасній Вартових Неба). Там працювали богадільня імені Карпаса для бідних єврейських жінок на 20 місць, притулок для літніх євреїв на 20 осіб, їдальня товариства допомоги бідним євреям, поруч з якою стояв притулок на 10 ліжок. Усі ці заклади об’єднувала опікунська рада, яку очолював сам Карпас із почесним титулом “довічний опікун”. У богадільнях на повному забезпеченні перебували по 20 осіб – переважно місцеві мешканці, які не мали рідних і не могли самостійно забезпечувати себе через похилий вік або хвороби.
Одним із найвідоміших благодійних проєктів Карпасів став сиротинець Катеринославського єврейського благодійного товариства, відкритий у 1909 році на тодішній (і сучасній) вулиці Філософській. Там навчалося від 100 до 500 вихованців. Заклад назвали на честь засновників Мойсея та Поліни Карпасів. Поруч розташували початкове училище для сиріт. На жаль, у 1919 році радянська влада закрила сирітський дім, але згодом він відродився під іншою назвою як дитячий будинок № 4, який працював до 1968 року. У XXI столітті це будинок-інтернат для дітей із вадами слуху.
Серце на двох
Революція 1917 року позначилася на долі не лише багатьох закладів цієї родини, а й на її житті. Страшні та радикальні зміни підірвали здоров’я Мойсея Карпаса, він помер у травні 1917 року у розпал революційного хаосу, який знищив більшість його здобутків. Поховали його на тодішньому Новому єврейському цвинтарі, згодом могила опинилася на території сучасного парку Валер’яна Підмогильного. Навіть у XXI столітті ніяких пам’ятних знаків про останнє місце спокою відомого мецената Дніпра не з’явилося.
Доля Поліни Карпас після революції так і залишилася невідомою, як і місце поховання. Сучасні дослідники не змогли відшукати навіть світлини цієї видатної жінки, тому в історії Дніпра вона залишилася як дружина відомого купця, хоча й сама була видатною особистістю. Спостерігаючи життя цього подружжя, можна припустити, що Карпаси добре знали секрети щасливої родини, якою, власне, й були. Але невідомо, чи встигли їх передати власним дітям.
До речі, у Мойсея та Поліни Карпасів було двоє синів. Молодший Абрам не зацікавився підприємництвом і присвятив себе науці, став біологом. А от старший Григорій отримав фах інженера-технолога, перейняв родинний бізнес після смерті батька. Навіть став одним із засновників і спонсором літературно-мистецького альманаху “Аргонавти”, який виходив у Катеринославі у 1918 році. Але радянська влада дуже швидко ліквідувала стан купців та їхніх нащадків, тому про подальшу долю синів відомого мецената міста нічого не відомо. Їхні сліди загубилися у вихорі буремних подій.
Історія кохання, яка стала частиною Катеринослава
Історія кохання цього видатного подружжя нагадує сучасним дніпрянам, що справжня сила родини – не лише у пристрасті, а й в умінні бути разом у важкі часи, підтримувати одне одного та служити спільній меті. Відданість і спільна праця для громади зміцнила шлюб Карпасів. І їхній приклад – це не просто спогад про минуле, а урок людяності, який ніколи не втратить своєї значущості.
Джерела:
- https://www.dnepro.net/fotik/odin-iz-sponsorov-sozdaniya-gosudarstva-izrail-zhil-v-ekaterinoslave/
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2019/09/29/kak-razvivalsja-dnepr-v-konce-xix-nachale-xx-veka/
- https://gorod.dp.ua/news/128196
- https://vesti.dp.ua/litsa-ekaterinoslava-istoriya-odnogo-kuptsa-i-metsenata-foto/