Цієї миті Україна переживає важкі історичні часи. Окупанти продовжують тероризувати мирне населення та забирати життя багатьох людей. Серед жертв, на жаль, є і діти. Причому вони страждають не лише фізично, а й психологічно. Постійні обстріли, які супроводжуються істериками та криками, аж ніяк не додають моральної стійкості нашому поколінню, що підростає. Як підтримувати дітей у такий складний період – розглянемо в нашому матеріалі разом із психологинею з Дніпра та за сумісництвом викладачкою англійської мови Оленою Пуліною. Своїми поглядами фахівчиня поділилася з “Суспільне Дніпро”. Далі на dnepryanka.
Нинішня роль психологів в Україні
Перед тим, гадаємо, варто з’ясувати роль психологів зараз, яка з початком пандемії, а згодом і війни суттєво змінилася в нашій країні. Адже ці фахівці швидко стали невіддільною частиною життя багатьох українців. З депресією, небажанням існувати, комплексами та безліччю інших проблем допомагають впоратися саме вони.
Психологи активно працюють з воїнами в період їхньої реабілітації, підтримуючи на шляху адаптації до цивільного життя. Ветеранам дуже важливо відчувати цю підтримку. Спеціалісти відповідного профілю перебувають на місцях «прильотів» по житлових кварталах, де їхньої допомоги потребують постраждалі від російського терору.
Особливо чутливими до стресів, як ми вже встигли зазначити вище, є діти. На фоні цього в них навіть може зникати інтерес до улюблених хобі, мотивація до нових досягнень та бажання навчатися в школі. Отже, тепер переходимо до самої суті: що ж робити в подібних ситуаціях?
Навіщо вчитися, якщо завтра може не настати?
Саме таке питання можуть поставити собі діти вже у 10 років на фоні російської агресії проти України. Звідси й починаються всі проблеми. В цьому впевнена наша психологиня Олена Пуліна. І, якщо хтось із батьків уже зіштовхувався з такими чи подібними думками своїх кровинок, то їм варто брати ситуацію у власні руки.
«Покажіть дитині, що життя продовжується, та говоріть про майбутнє», – радить Олена.
Насамперед важливо змінити обстановку, щоб дитина зрозуміла: крім постійних обстрілів, у цьому світі є і зворотний бік медалі. Наприклад, можна відвідати парк, поїсти морозива чи покататися на самокаті.
«Нехай дитина пропустить хоч три роки навчання. Це не важливо в порівнянні з неврозами й психозами, які вона може пережити через свої емоційні стани», – додає психологиня.
Відсутність мотивації та небажання вчитися — актуальні проблеми підлітків
Справедливо буде сказати й про те, що задовго до пандемії та війни в Україні далеко не всі діти усвідомлювали, чого саме хотіли отримати від життя. Звідси й виникають відсутність мотивації та небажання навчатися. В основному ці характерні риси стосуються підлітків. Адже саме у віці 12-15 років вони починають проявляти характер і вибудовувати власні кордони.
«Вони починають відчувати свою внутрішню силу. Можуть протистояти дорослим, говорити своє — ні. Вони починають розуміти, що потрібно їм, а що просто нав’язане дорослими», – каже Олена.
Коли ж юне покоління наполягає на своєрідному підході до життя, яке є очевидно помилковим та ілюзорним, головне завдання батьків – знайти правильні відповіді на їхні хоч і тривіальні, проте дуже важливі запитання, наприклад: «Навіщо мені школа?». В такому випадку сказати своєму чадові, мовляв, для того, щоб отримати зразковий атестат, вочевидь буде недостатньо.
У психології існує правило: де фокус уваги, там і енергія. Щось вивчити та отримати хорошу оцінку – не має бути головною метою для дитини. Бо знову-таки вона просто не зрозуміє кінцевої мети цього освітнього процесу. Потрібно мислити більше масштабно, пояснюючи, що це всього лише інструменти для чогось більшого. Тобто зробити фокус її уваги на світові, інтересах, привести у приклад себе та власні здобутки. Їй має бути цікаво, тоді й буде результат!
Як можна пом’якшити «підлітковий бунт»
За словами Олени Пуліної, потрібно вміти заслужити довіру підлітка. Для цього з ним треба перебувати на одній хвилі – ставитися як до рівного, цікавитися захопленнями, розділяти інтереси та не лізти на його територію.
«Сядьте з дитиною ввечері й просто запитайте: у що вона грає. Коли ви проявляєте інтерес до людини, вона готова вам повірити та відкритися», – впевнена психологиня.
А замість того, щоб кричати через неприбрані речі чи двійку в школі, навпаки, дайте пораду, чому важливо підтримувати порядок і отримувати нові знання. Тоді вам вдасться зберегти хороші відносини з дитиною будь-якого віку.
«Долюбити дитину ніколи не пізно. Проте вона має пустити вас на свою територію. Для цього дім має стати тихою гаванню, де спокійно, надійно та безпечно», — розповідає Олена.
Наостанок не потрібно сильно перейматися через те, що чадо може зробити помилку. Не лізьте зі своїми «влучними» порадами, якщо ваша кровинка їх не потребує. Вона має самостійно вирішити та зробити власний вибір, і нехай він буде неправильним. Дайте їй відчути цей гіркий досвід невдачі, а потім просто підтримайте. Звісно, мова йде не про кричущі помилки — у всьому має бути баланс.