Традиція надавати звання Почесних громадян міста, яка стала популярною в Україні, походить ще з 1863 року – часів Російської імперії. Клопотання на претендента подавала губернатору краю міська дума, таке звання міг отримати мешканець будь-якого соціального прошарку. А вже губернатор подавав папери на ім’я імператора, той перекидав наказ Сенату, і тільки Сенат мав повноваження на відповідне розпорядження. Сучасні науковці відзначають: не всі матеріали, котрі зберігаються у фондах Головного управління у справах місцевого господарства Міністерства внутрішніх справ Санкт-Петербургу, ще розписані. Далі на dnepryanka.
Саме там завжди зберігали документи з усіх міст країни. Тому вдалося з’ясувати тільки 12 прізвищ почесних громадян Катеринослава, серед них – лише 4 жінки, що було досить рідкісним явищем на ті часи. Дами мали виділятися дуже вагомими заслугами, що і зробили ці мешканки Катеринославу.
Видатні жінки кінця 19 століття з центру Катеринославської губернії
Варто відзначити, що значну частину встановлених 12 імен почесних громадян міста науковцям вдалося відшукати в “Журналах міської думи”, “Вістях Катеринославського міського самоврядування”, архіві міської думи, зведеннях обов’язкових постанов думи. Перелік охоплював період з 1868 по 1914 рік. До нього увійшли такі діячки, як Олександра Риндовська, Катерина Мессарош, Єлизавета Грекова і Надія Алексєєнко. Звання вони отримали у 1908 і 1911 роках за досить вагомі на той час заслуги в галузі освіти та меценатства. На жаль, збереглися портрети тільки Олександри Риндовської та Надії Алексєєнко, зображення інших почесних громадянок поки що не знайдені.
Заслуги Олександри Риндовської
Про цю жінку відомостей збереглося найбільше, бо вона увійшла в історію Катеринослава, як перша директорка першої жіночої гімназії, обіймала посаду протягом 40 років. Всі, хто її знав, відзначали чудові педагогічні та організаторські здібності, пані Олександра входила до багатьох освітніх і наукових товариств. Відомо, що у 1846 році вона з відзнакою закінчила Одеський інститут шляхетних дівчат, повернулася до батьків у Катеринослав. Здавалося б, на неї очікувала доля, схожа на тисячі, передбачені для дівчат тих часів. Але заміжжя не подарувало щастя. Господарство першого чоловіка, багатого землевласника Чернова розвалилося, померли сини Михайло та Володимир, важко перехворіла сама Олександра. Повернутися до життя їй допоміг відомий педагог барон Корф, жінка вирішила обрати своїм майбутнім педагогіку.
За її ініціативи у 1865 році в Катеринославі відкрилося перше жіноче училище, яке очолила Олександра, у 1870 році заклад отримав статус Маріїнської жіночої гімназії – на честь імператриці Марії. Виховувалися там дівчатка з різних родин, бідними опікувалося Товариство допомоги учням гімназії, яке складалося зі 106 осіб. Крім того, Риндовська створила у себе вдома своєрідний клуб місцевої інтелігенції, який відвідували освітяни. Програмні наукові бесіди заклали основу для створення у 1881 році Народних читань. Серед учасників клубу було чимало людей, які відіграли значну роль у майбутньому науковому та культурному житті міста. Звання почесної громадянки Катеринослава Олександра Риндовська отримала саме за новаторство у педагогічній діяльності.
Особистість Єлизавети Грекової
Єлизавета Андріанівна була дружиною присяжного повіреного і міського голови Івана Грекова, і щойно у місті почало працювати жіноче училище, взяла найактивнішу участь у громадській організації. Безплатно працювала наставницею у закладі й гідно утримувалася на посаді 5 років. Коли зайшла мова про необхідність створення Товариства піклування про жіночу освіту в Катеринославі, разом із чоловіком стала однією з його засновників. Взяла на себе обов’язки скарбникарки розпорядчого комітету Товариства.
Чимало допомагала Риндовській у вирішенні багатьох щоденних важливих справ, пов’язаних з діяльністю закладу. У Маріїнській жіночій гімназії навіть створили стипендію імені Єлизавети Грекової для найкращих учениць. За заповітом цієї мудрої жінки, коли вона пішла з життя у 1915 році, значні кошти були виділені на створення церкви при Чечелівській безплатній школі та придбання навчальних посібників і книг для бібліотек міста. Внесок Єлизавети Андріанівни у розвиток освіти Катеринослава відзначили званням почесної громадянки, клопотання міська дума подала у 1908 році.
Діяльність Катерини Мессарош
Катерина Іванівна була дружиною дійсного таємного радника Катеринослава, увійшла до кола дам, котрі опікувалися гімназією разом з Олександрою Риндовською. Мессарош взяла на себе збір пожертв та організацію благодійних розваг і лотерей, що вимагало не лише чимало часу, а й вміння спілкуватися, доводити, умовляти. І це пані Катерині блискуче вдавалося. Така робота була дуже важливою, адже членських внесків бракувало, треба було мати постійне джерело коштів. Протягом 15 років Катерина Мессарош очолювала розпорядчий комітет Товариства, 40 років залишалася дійсною і почесною членкинею цієї організації.
Крім зборів, вирішувала ще безліч інших, важливих для закладу питань: проведення уроків, іспитів, контроль за навчанням та успіхами учениць. Катерина Іванівна змогла залучити до кола постійних спонсорів гімназії понад 170 осіб з підприємницької, культурної, адміністративної еліти Катеринослава. Дружина дійсного таємного радника й сама жертвували чималі кошти: на підтримку дівчат з бідних родин, екскурсії, надання медичної допомоги. Пані Катерина не обмежувалася грошима, постійно купувала для закладу вугілля, ялинкові прикраси до свят, речі й книги для бібліотек, одяг дівчатам. Перша її велика грошова пожертва – 10 тисяч карбованців на зведення будівлі аудиторії комісії народних читань. Ще 25 тисяч виділила на будівництво триповерхової споруди для безплатної школи товариства (у 2024 році на цьому місці проспекту – Будинок Союзів).
Найбільший в історії міста капітал, який заповідали Катеринославу
До цього дарунка має безпосереднє ставлення четверта жінка з переліку почесних громадянок центру губернії – Надія Алексєєнко. Її чоловік Іван Мартинович був одним із найбагатших купців і меценатів, старостою Троїцького собору, що вважалося на ті часи особливо почесним для купецького стану. Підтримував коштами Маріїнську жіночу гімназію, Комерційне училище, входив до піклувальних рад цих закладів. З 1893 року і до останнього свого дня (протягом 17 років) виконував обов’язки гласного міської думи. Коли один із найбагатших людей Катеринослава пішов з життя у 1910 році, то заповідав у дарунок місту велику ділянку землі, 82 тисячі 500 карбованців на будівництво лікарні та ще 575 тисяч – на відсотки, з яких утримували б лікарню та жіночий притулок. Це була найбільша пожертва за всю історію Катеринослава. Варто зазначити, що лікарню, котра отримала назву Алексєєвської, таки збудували у 1913 році за проєктом відомого архітектора Дмитра Скоробогатова на проспекті Пушкіна, між вулицею Короткою та Олександро-Невським провулком. За радянських часів ім’я купця стерли з історії, а лікарню перейменували на честь професора Руднєва.
Дарунок від чоловіка передала у 1911 році пані Надія, саме за надзвичайно щедру пожертву на благодійництво вона отримала звання почесної громадянки Катеринослава. Цікаво, що подавала міська рада її прізвище пізніше, ніж на Риндовську, Грекову і Мессарош – у 1911 році, а отримала офіційно відзнаку Надія Алексєєнко раніше за попередниць. Імператор Микола II особисто дозволив надати. Втім, звання почесних громадянок піклувальниці першої жіночої гімназії Катеринослава все одно отримали, оскільки їхні прізвища значаться в офіційних документах, котрі відшукали сучасні українські науковці.
Чи пам’ятає їх Дніпро?
Найвідоміша з цієї четвірки діячка – Олександра Риндовська пішла з життя у січні 1905 року, була похована на Катеринославському цвинтарі. Могилу знищили у 1930 роки, коли на цьому місці будували стадіон “Металург”. Залишилася інформація, що Єлизавета Грекова померла у 1915 році, а от про подальшу долю Катерини Мессарош згадувань відшукати не вдалося. Щодо даних про Надію Алексєєнко, то вона загинула у 1919 році, нібито від сліпої кулі під час вуличної стрілянини.
Дивовижна склалася ситуація з вшануванням пам’яті подружжя Алексєєнко. Міська рада Катеринослава назвала Алексєєвською вулицю Каретну, де раніше розташовувався маєток купця, а вулицю Коротку, на яку виходив комплекс збудованої на кошти купця лікарні – Надєждівською, на честь його дружини. За радянських часів Алексєєвська перетворилася на Челюскіна, а Надєждівська – на Чечеринську. І тільки у 2015 році, коли дніпряни повернули втрачене ім’я, вона стала вулицею Надії Алексєєнко.
Що стосується Олександри Риндовської, то її величезний внесок у розвиток освіти Катеринослава теж не забули. На будівлі колишньої Маріїнської гімназії (у 2024 році НВК № 33) встановлено меморіальну дошку з іменами засновників – пані Олександри та педагога-мецената Андрія Понятовського. Також ім’я видатної освітянки носить з 2015 року колишня вулиця Перекопської перемоги. А на честь Катерини Мессарощ перейменували у Дніпрі вулицю Пеліна.