Желіховська Віра Петрівна – справжній знавець дитячої душі! Майбутня письменниця народилася 17 квітня 1835-го року, за одними джерелами, у тодішньому місті Катеринослав, а за іншими – в Одесі. Так чи інакше, за своє життя вона стала відомою дитячою письменницею та публіцисткою, твори якої цінилися читачами ХІХ століття, а в Катеринославі видавалися її захопливі роботи. Її творами захоплювалося у XIX столітті, а вже у наступному XX столітті вони стали бібліографічною рідкістю. Далі на dnepryanka.
Віра Желіховська є письменницею, творчість якої належить до періоду ХІХ століття: твори Віри Петрівни були високо оцінені читачами того часу. Проте вже ближче до ХХ та ХХІ століття роботи знавця дитячої душі стали історичним раритетом, копії якої більше не видавалися у друкарнях. Незважаючи на майже столітнє забуття, літературні критики продовжують пам’ятати Желіховську та визнавати її книги. На початку ХХ століття її твори продовжували читати як діти, так і дорослі.
Розбіжні дані про місце народження Віри Желіховської
Дані про місце, де народилася майбутня поетеса є розбіжними. Згідно з різними енциклопедичними та довідковими виданнями, Віра Петрівна Желіховська, уроджена із прізвищем Ган, народилася 17 квітня 1835-го року в тодішньому місті Катеринослав. З іншого боку, О. Богданович і її дослідницька наробка “Блаватська і Одеса. Одеські роки Олени Петрівни Блаватської та членів її родини”, яка вийшла у 2006-му році вказує на те, що вона народилася в причорноморському місті Одеса.
Попри таку розбіжність, достеменно відомо, що деякий період часу Віра Петрівна точно проживала у місті Катеринослав. В нашому місті розташовувався будинок родини Фадєєвих, який з 1815-го року знаходився на вулиці Петербурзька (сучасна вулиця Ярослава Мудрого у Дніпрі). Будинок належав дідусю Віри Петрівни, Андрію Михайловичу та бабусі Олені Петрівні Фадєєвим (бабуся уроджена як Блаватська), які і виховували саму Віру та її братів і сестер. Зважаючи на те, що батько Віри, Петро Ган займав посаду військового офіцера, тож її сім’ї часто приходилось переїжджати у інші місця проживання.
Вплив батьків на подальше життя Віри Желіховської
Деякий період часу Віра Петрівна Желіховська проживала у місті Катеринослав. Можна стверджувати, що у ті ранні роки, коли дівчинку виховували не лише батьки, а й близькі до неї люди (дідусь та бабуся), у дівчини сформувалися риси характеру та деякі здібності, які вона розкривала вже дещо пізніше.
По-перше, Віра Желіховська здобувала саме домашню освіту. Вже у віці 18 років Віра Петрівна вийшла заміж за міського поміщика М. М. Яхонтова (а саме 1853-го року). Через чотири роки, у 1857-му році, на жаль, вона овдовіла. Після смерті чоловіка вона вирішує разом із двома дітьми переїхати до Тифлісу (до 1936-го року у російській мові використовувалася саме така назва сучасного міста Тбілісі, столиці Грузії). Згодом Віра Петрівна вийшла заміж вже за Желіховського, який тоді працював у місцевій гімназії викладачем, від якого народила трьох дочок та сина.
По-друге, відомо, що на Віру Желіховську в більшій мірі вплинула саме рідна матір, Олена Ган. До речі, Олена Ган є літературною письменницею періоду ХІХ століття, тож і не дивно, що її донька в майбутньому також стане поетесою. Можна стверджувати, що саме матір допомогла їй у знаходженні себе та розкритті власних літературних здібностей, які вона бачила у дівчині.
Віра Петрівна, маючи глибоке розуміння функціонування дитячої психіки, вирішила присвятити себе та свою творчість на літературний вектор: вона створювала літературні твори для дітей, які зокрема і стали, хоч і не єдиним, але джерелом доходу. Її талант поступово здобув визнання серед літературних критиків того часу, а шанувальників творчості Желіховської ставало дедалі більше.
Життєвим принципом письменниці Віри Петрівни стала любов до тих, хто є рідними до людини. Желіховська сама говорила, що Бог не позбавив її здатності сподіватися та вірити у велику доброту світу та любов до ближніх. Р. Ніколаєв говорив, що вона ніколи не занепадала духом, і це було її особливою рисою характеру, так само як і співчуття до бід і печалей інших.
Роботи поетеси друкувалися у місцевій пресі
Вже у 1870-х роках перші роботи Віри Желіховської друкувалися у пресі. Так, твір “Алаверди і Яхшієль” 1872-го року створення розкриває тему відвідування письменником В. О. Сологубом Тифліської гімназії. Неабиякий успіх поетеси Катеринославу набув і кавказький цикл оповідань 1878-го року друкування, до якого увійшли такі відомі твори, як: “Князь Іліко…”, “Кавказькі оповідання”, “З пригод” та інші. Можна стверджувати, що цей збірник творів утвердив Віру Петрівну як літературну авторку.
Однак найбільше визнання Желіховська здобула завдяки своїм дитячим оповіданням. Її перші твори для дітей були опубліковані в журналі “Сім’я і школа”, а згодом зібрані в книзі “Непояснене або пояснене” 1885-го року народження. Окрім дитячих оповідань, Желіховська також є автором романів, повістей, п’єс, спогадів, оповідань для дітей, фейлетонів та кореспонденцій, які характеризуються промовистою мовою, інтригуючими сюжетами та художнім вираженням авторських ідей.
Літературний доробок авторки був значним, адже вона співпрацювала майже з усіма дитячими журналами свого часу, серед яких: “Іграшка”, “Родник”, “Дитяче читання”, “Задушевне слово”; а також з популярними журналами, такими як: “Нива”, “Русский вестник”, “Всесвітня ілюстрація”, “Живописное обозрение”, “Природа и люди”, і з товстими журналами “Русское обозрение”, “Гражданин”, “Север” та інші.
Звіти публічних бібліотек періоду кінця ХІХ та початку ХХ століття, зокрема Катеринославської міської публічної бібліотеки, свідчать, що популярною дитячою літературою були твори Ж. Верна, М. Ріда, Ф. Купера, Р. Авенаріуса, Н. Емара, Л. Олкотта, Л. Чарської, але найпопулярнішою з них була саме Віра Желіховська. Популярність письменниці дійшла навіть до Франції, де були перекладені не лише її автобіографічні романи, а й чотири інші книги.
У цей час дитяча література перебувала під сильним впливом масової художньої літератури, що призвело до високого попиту на дитячу прозу різних жанрів, окрім казок, легенд, віршів та фольклору. Це була епоха розквіту дитячої літератури. Цікаво, що тогочасні літературні критики несхвально ставилися до творчості майже всіх письменниць, зокрема Чарської, Желіховської, Ф. Б. Бернетт та Л. Мей Олкотт.
Тяга Віри Петрівни до літературної гармонії
Віра Петрівна, за словами доньки, мала природну тягу до таємничого і чудесного, цікавилася незрозумілими природними явищами, психічною діяльністю, працями теософів. Однак, незважаючи на свої розбіжності з ними, вона ніколи формально не приєднувалася до жодної теософської групи і протягом усього свого життя залишалася побожною віруючою Православної Церкви.
Желіховська прагнула гармонізувати теософські ідеї з християнським вченням, що відобразилося в її різноманітних літературних пошуках. Її широкий літературний доробок викликає захоплення і повагу до цієї талановитої письменниці.
Віра Петрівна Желіховська померла в неділю, 5 травня 1896-го року, в місті Санкт-Петербург на 62-му році життя від запалення легенів. Незважаючи на втрати і важку працю протягом життя, вона до кінця залишалася чуйною і самовідданою людиною. Віра Петрівна Желіховська була багатогранною письменницею, досліджуючи різні літературні жанри, такі як: фантастика, мелодрама, романтика, таємні знання та теософія. Її твори відображають інтерес до невідомого…
